Про що пишуть німецькі музиканти?

Про що пишуть німецькі музиканти? Goethe-Institut Ukraine

Книги, написані музикантами, вже давно не є чимось незвичайним. Іноді ми й не здогадуємося, наскільки життя артиста чи артистки є частиною його чи її творчості, або ж ґрунтом, із якої вона виростає, і ці деталі випливають лише у їхніх (авто)біографіях. Але чи завжди пишуть музикант/ки про музику та своє життя? Які ще всесвіти існують у їх творчих головах? Деякі німецькі музиканти стали відомими авторами, заговоривши у своїх романах часом на найнесподіваніші теми.

Свен Реґенер, гурт Element of Crime
(Herr Lehmann, Meine Jahre mit Hamburg Heiner, Wiener Straße та ін.)

Здавалося б, що ще потрібно від життя фронтмену популярного німецького гурту Element of Crime, з яким виросло не одне покоління населення країни. Та написане для подруги в 1991 році оповідання про бармена Франка Леманна і його абсурдну світанкову зустріч із величезним псом переросло в перший роман Herr Lehmann (2001). А роман, у свою чергу, став справжньою класикою сучасної німецької літератури, і деякі читачі навіть не здогадуються про основний вид діяльності письменника. Вважається, що саме цей твір надихнув багатьох музичних колег Реґенера взятися за більші текстові форми.
Sven Regener Goethe-Institut Ukraine

За двадцять років після виходу дебютного твору музикант написав ще п’ять романів “серії Леманна”, які розповідають про Франка та його оточення наприкінці 80-х та початку 90-х  – просякнуте духом панку, свободи, авангарду, техно та пивом Kristall.
Це ніби як серія книг про Гаррі Поттера для тих, хто цікавиться життям у Західному Берліні незадовго до падіння Берлінського Муру.

А для тих, хто хоче більше дізнатися про музичне життя автора, існує Meine Jahre mit Hamburg Heiner – зібрання блогів та турових щоденників Свена Реґенера.
 
Теес Ульманн, гурт Tomte
(Sophia, der Tod und ich; ​​Thees Uhlmann über Die Toten Hosen)
 
Вокаліст гамбурзького гурту Tomte Теес Ульманн спочатку й не думав писати книги. Усе, чого він хотів – це їздити в тури й грати на фестивалях. Та одного дня він присів подумати, а встав з ідеєю для книги. Дебютний роман Sophia, der Tod und ich (2015) – це коли ти приходиш за подругою, а вона поспіхом каже “Мені ще 3 хвилинки”, збирається цілу вічність, а потім ще дорогою до місця призначення просить заїхати туди й туди.
Thees Uhlmann Goethe-Institut Ukraine

Саме так зустрівся чоловік, що називає себе Смертю, зі своєю майбутньою жертвою – Оповідачем, який взагалі-то мав за три хвилини піти на той світ. Але ці хвилини затягуються, і ось вони вже в одному авто з його колишньою дівчиною і матір’ю, в центрі дискусії про найважливіші речі в житті та про те, чи Смерть взагалі спить, їсть, і чи справляє нужду.

Однак у короткій бібліографії Тееса знайшлося місце й музичній літературі. У Thees Uhlmann über Die Toten Hosen музикант розповідає свою 30-річну історію з легендарним панк-гуртом – від фанатських поїздок на їхні концерти будучи ще школярем до спільних виступів, походів на футбольні матчі та міцної професійної дружби.
 
Bela B, гурт Die Ärzte (Scharnow)
 
Bela B Goethe-Institut Ukraine
 
 
Співзасновник гурту Die Ärzte у своєму доробку має лише один роман, але за понад тридцять років музичної кар’єри Bela B і так мав багато роботи. Єдиний літературний твір автора має назву Scharnow і розповідає про події вигаданого села Шарно, що знаходиться північніше Берліна. У Шарно світ дещо перевернувся, і тому там літаючий хворий на рак пацієнт уникає зіткнення з інопланетянами; сирійський біженець закохується в манга-дівчину; а “Союз Скептичних Громадян”, який підозріло нагадує націоналістичну партію AfD, обсесивно винюхує теорії змов. Повний відсилок до графічних романів, горорів, треш-фільмів та бі-муві, Scharnow несподівано комічний і шалений, а через обмежені часові рамки подій (перша частина відбувається за один день), картинка перед очима буквально несеться!

Монхі (Ян Ґорков), гурт Feine Sahne Fischfilet
(Niemals Satt - Über den Hunger aufs Leben und 182 Kilo auf der Waage)
Monchi Goethe-Institut Ukraine

Фронтмен панк-рок гурту Feine Sahne Fischfilet Монхі в Німеччині відомий не лише завдяки музиці, а й завдяки своїй міцній антифашистській позиції. Але свою першу книгу Niemals Satt він вирішив написати не про музику і не про політику, а про …схуднення. Хоч фанати і ловили його 182 кілограми, коли він стрибав зі сцени, з часом Монхі зрозумів, що настав час змінюватися. Повний щирості і самокритики, музикант розповідає, як він за один рік втратив 65 кілограмів ваги, вивчає свої недоліки та ідентичність, а також вплив, який суспільство має на сприйняття людьми самих себе. Книга з’явиться в квітні 2022 року.
 
Макс Ґрубер aka Drangsal (Doch)
Drangsal Goethe-Institut Ukraine


Як молодий музикант Drangsal дійшов успіху відносно швидко – але й абсолютно заслужено. Відійшовши від синтезаторів та низького вокалу з англомовними текстами в стилі Tears for Fears, Макс на своєму третьому альбомі Exit Strategy жонглює вже німецькомовною лірикою, як палаючими кулями з гострими лезами. Свою іронічність та уважність до курйозів життя він демонструє у подкасті Mit Verachtung з репером Casper. Цієї весни світ побачить його перша збірка Doch – салат без рецепту, в якому зібрано автобіографічні та вигадані історії, вірші та замальовки про дитинство у Пфальці, пошуки себе та інші загадки цього світу.

Звісно, це не повний перелік літературних творів, написаних німецькими музикантами. Список можна продовжити мемуарами лідера вже згаданих Die Toten Hosen Кампіно під назвою Hope Street; автобіографією Tastenficker клавішника Rammstein та поетичною збіркою In stillen Nächten їхнього фронтмена Тілля Ліндеманна. Із молодшого покоління також варто згадати Тобіаса Бамброшке з гурту Isolation Berlin і його збірки поезії (Mir platzt der Kotzkragen, Schmetterling im Winter) та засновника гурту Zugezogen Maskulin Гендріка Больца, що готує до друку книгу Nullerjahre: Jugend in blühenden Landschaften.

Alina Kuchma (c) Alina Kuchma privat