Як Одеса зустрічає сонце  Музика проти шахедів

Ігор грає безкоштовні живі концерти в Одесі у вихідні вже три роки. За цей час його піаносвітанки стали новою візитівкою прифронтового портового міста. Сотні людей приходять на місцевий пляж послухати музику та емоційно відновитись.

«Шахеди з акваторії Чорного моря» — коротке тривожне повідомлення з'являється в моніторингових каналах на телефонах одеситів. У портовому українському місті світанок. Сонце запалює море світлом. Десятки людей зібралися послухати живий піаноконцерт на пляжі. Та невдовзі дзижчання дронів стає гучнішим за ніжну класичну мелодію. Розчаровані й стривожені слухачі поспіхом розходяться. Але піаніст лишається за фортепіано. Ще в музичній школі його навчили, що артист завжди повинен завершувати виступ, що б не відбувалося навколо. Щоправда, навряд чи тоді враховували бойові дрони та ракети. «Збиті шахеди падали у море прямо переді мною. Було дуже голосно, публіка злякалась. На мить я обернувся і побачив, що більшість людей пішли. Але я мусив завершити композицію, мусив дограти, а це ще дві хвилини. І я думав, де ж мені шукати захисту? Та раптом уявив, що моє піаніно — це щит, що захищає мене. І поки я дограв, атака скінчилась», — піаніст та композитор Ігор Янчук посміхається, сидячи за своїм чорним лаковим фортепіано. У дзеркалах, прикріплених до інструмента, відображаються перші промені сонця над Чорним морем. Сьогодні знову світло перемогло темряву. Нічна атака завершилась, а день в Одесі почався з піаноконцерту на пляжі Ланжерон.

Ігор грає безкоштовні живі концерти в Одесі у вихідні вже три роки. За цей час його піаносвітанки стали новою візитівкою прифронтового портового міста. Послухати Ігоря та зустріти біля моря новий день приходять місцеві, військові на чергуванні — мисливці на «шахедів», туристи, а також люди з усієї України. Для слухачів ці концерти — доказ того, що є речі, яких війна ніколи в нас не відбере. Музика, краса та світло нового дня.

Піаніно, що залишилося жити біля моря

До повномасштабної війни Ігор, музикант із Переяслава, грав приватні й вуличні концерти в Києві та загалом мав успішну кар’єру. Ба більше, був солістом на параді до 30-річчя незалежності України. Та після початку повномасштабного вторгнення композитор став шукати нові сенси у своєму житті й творчості.

«Найкращі ідеї часто приходять спонтанно, наче самі по собі», — посміхаючись, каже музикант. І згадує, як три роки тому, у Міжнародний день музики, приїхав з Києва до Одеси, щоб відзначити свято біля моря. «Я придбав це піаніно в одеситки, поставив його за п’ять метрів від води. І запросив усіх охочих послухати концерт. Концерт відбувся, а піаніно залишилося тут, біля моря, ночувати. І ввечері ми з другом подумали, що було б чудово наступного ранку, перед поверненням до Києва, зустріти світанок і випити тут какао», — розповідає Ігор, дбайливо накриваючи фортепіано захисним чохлом.

Він і досі пам’ятає той доленосний ранок понеділка, 2 жовтня, три роки тому. Море було похмурим. Чоловік випив із друзями какао та раптом подумав: а чом би не зіграти? Адже інструмент уже тут.

«Я його розчохлив, зняв плівку з клавіш. Взяв перший акорд, і побачив, як почало сходити величезне червоне сонце. Це було настільки епічно. І я відчув, що це щось особливе», — Ігор вірить у знаки й долю. Так сталося, що свій перший концерт біля моря він грав саме у день свого янгола. Слухачів тоді не було — тільки чайки та хвилі. Але Ігор відчув неповторний духовний досвід.

Він повернувся до Києва на три тижні та весь час думками був біля моря. І щойно погода стала теплішою, анонсував у своїх соцмережах два піаноконцерти в Одесі.

«Усі знаки говорять мені: зупиняйся, ти приїхав туди, куди треба. Я взяв квиток в один бік. І от я досі тут», — каже піаніст, який уже третій рік збирає в Одесі своєю музикою сотні людей.

Приморське місто стало для нього другим домом. Тут знайшов дружину, тут у нього народився син. І тут відчув, що має своє призначення — дарувати людям світло в темні часи.

Музика мого міста

Сьогодні в Одесі типовий суботній ранок. І, на жаль, він настав після жахливої, але вже звичної дронової атаки. Цю ніч можна вважати доброю — немає жертв. Та українські військові з екіпажу мисливців на «шахедів» ще залишаються на своїх позиціях, вдивляючись у море, звідки зазвичай заходять дрони.

Після відбою повітряної тривоги на пляжі з’являються перші рибалки, власники собак та туристи. А навколо фортепіано збираються люди з горнятками кави й пледами. Усі чекають на концерт.

Із першими променями сонця та першими акордами авторської композиції Ігоря люди скидають втому після безсонної страшної ночі й починають посміхатися. Ось жінка, яка святкує з подругами день народження, ось закохана пара, що гріється під одним пледом, ось воїни ЗСУ, які зігріваються какао після важкої зміни. Музика об’єднує всіх.
  «Ми приїхали сюди родиною з Кропивницького спеціально заради піаносвітанку. Я давно побачила в Instagram відео з концертів і мріяла побувати тут наживо. Сьогодні мені виповнюється 42 роки, і я вирішила зустріти цей день особливо. І ця музика на світанку — це дійсно надзвичайні емоції, що залишаться зі мною на все життя», — каже жінка, одягнена у святкову білосніжну вишиванку, розшиту червоним.

Перед концертом Ігор кладе на фортепіано цукерки, яблука та листівки. «Щоб зарядилися музикою та сонцем», — пояснює піаніст. Їх можуть брати всі охочі. Концерти Ігоря безкоштовні, біля інструмента є посилання для донатів, але це не є обов’язковим.

Нерідко слухачі й самі приносять артисту смаколики на знак подяки за його творчість. Одна з них — 22-річна студентка Ліза Чобінська. Дівчина щойно повернулася з Нідерландів і привезла для музиканта традиційні нідерландські солодкі вафлі.

«Найбільше у світі я люблю море і живу музику. І тут усе збіглося. Заради цих концертів приїжджаю в Одесу. Музика лікує і заспокоює. А поспати можна й потім», — каже Ліза, мерзлякувато потираючи долоні. На світанках усе ще прохолодно, та, здається, ні Ігор, ні його шанувальники цього не помічають.
Video

Світанки по всій Україні

Разом із власником кав'ярні, який на світанку зігріває одеситів на пляжі какао та чаєм, Ігор облаштував територію навколо піаніно власними силами. Тут з’явилися лавочки у формі чорно-білих клавіш, кадка з деревом, урни та нова плитка. Музикант каже, що, запрошуючи людей на концерт, відчуває, ніби запрошує їх до себе додому. А вдома повинно бути затишно.

Головний герой світанків — піаніно «Десна» — завжди залишається на пляжі Ланжерон. Навіть узимку одеський клімат дозволяє йому ночувати біля моря. «Цьому інструменту вже три роки. Море кілька разів його перекидало, але він тримається, і в ньому є душа», — Ігор із любов’ю проводить долонею по корпусу фортепіано. За ці роки його розписали місцеві художники та встановили на ньому маленькі символічні деталі — металевий кораблик, дзеркала та сонце. Як і всі одесити, Ігор сьогодні не спав, прислухаючись до звуків вибухів. Та думка скасувати концерт навіть не з’являлася. «Якщо запланував концерт, то не можу його скасувати, бо люди їдуть на нього з інших міст. Тому я приходжу і граю. Я звик до такого життя, бо всю війну живу в Україні й не збираюся її залишати».

Ігор мріє колись, після перемоги, зіграти концерт на березі океану та навпроти вулкана. Та поки планує розширити географію піаносвітанків на інші українські міста. Чоловік вірить, що музика й світло — це те, що може підтримати українців під час війни.

«Навіть після найскладнішої ночі людям хочеться жити й видихнути. Усім нам хочеться бачити й чути красу. Та вірити, що вона переможе», — каже чоловік і закриває кришку свого інструмента.

серпень 2026