Лікування воєнної травми за допомогою психоделічної терапії  МДМА буферизує емоційні перевантаження

Війна в Україні залишає глибокі психологічні шрами - за оцінками, до 4 мільйонів людей страждають від посттравматичного стресового розладу (ПТСР). Стандартне лікування допомагає лише близько 40 відсоткам пацієнтів. Саме тому Українська організація психоделічних досліджень виступила з новою суперечливою пропозицією: терапією з використанням психоделіків.

Війна спричинила гострі проблеми психічного здоровʼя для мільйонів мешканців України. Одна українська організація пропонує нове вирішення цієї проблеми: психоделічно асистовану терапію.

В інстаграмі мене вже не дивують відео, у яких хтось святкує день народження, або грає на фортепʼяно у той час, як сирена повітряної тривоги попереджає про черговий удар російських сил на районі. Я задаюся питанням – чи люди в Україні вже звикли до війни? Особисто я маю глибокі сумніви, що війна може проминути людину, не залишивши жодного сліду, навіть якщо зрештою звикнути до жахіття й болю.

У 2023 році було висловлено припущення, що близько 25 мільйонів мешканців України потрапляють в групу ризику з розвитку розладів психічного здоровʼя, а з посттравматичним стресовим розладом чи ПТСР живе до 4 мільйонів людей. Якщо люди з ПТСР звертаються по допомогу, їх лікують психотерапією та антидепресантами. Схоже, ефективність такого лікування коливається довкола 40 відсотків. Тож навіть якщо кожна людина з ПТСР звернеться по медичну допомогу, що робити з приблизно 2,4 мільйона людей (якщо не більше, оскільки війна досі триває), які не подолають панічних атак, суїцидальної ідеації, флешбеків, тривожності та розладів сну?

Де-не-де, інноваційні рішення почали пропонувати, щойно Росія розпочала свою повномасштабну війну проти України. Носії цих ідей тепер належать до неприбуткової організації під назвою Українська асоціація психоделічних досліджень або UPRA (Ukrainian Psychedelic Research Association). Вона почала діяти в жовтні 2019 року як неформальна спільнота, що прагне підтримувати публічну дискусію довкола психоделічних досліджень, а нині вона об’єднує понад 300 людей – фахівців з психічного здоров’я, науковців, фахівців від медицини і благодійності, публічних адвокатів, айтівців, проєктних менеджерів, тощо. Ці люди підтримують наукові дослідження і навчання фахівців з галузі психічного здоров’я щодо застосування в Україні психоделіків як медичних препаратів, і таким чином намагаються запропонувати нове вирішення проблеми лікування ПТСР – психоделічно асистовану терапію.

Гортаючи вебсторінку UPRA, я натрапила на історію Станіслава Гібадуліна, який на війні втратив ногу, а також найкращого друга. Гібадулін стверджує, що після того, як йому встановили діагноз ПТСР (який відтак лікували традиційними засобами), він все ще потерпав від панічних атак і суїцидальної ідеації. Це продовжувалося доти, доки він не спробував психоделічні гриби, і на сеансі йому не явилося видіння свого загиблого найкращого друга, про якого він думав впродовж усього процесу лікування. Після експерименту з «магічними грибами», він нарешті перестав звинувачувати себе у смерті друга, і знову відчув волю до життя.
  Знані за свою психоделічну дію псилоцибінові гриби сьогодні легальні або декриміналізовані на Ямайці, Багамах, Британських Віргінських Островах, у Непалі, на Самоа, в Чеській Республіці, а також у американських штатах Орегон та Колорадо. Водночас, в Нідерландах «магічний трюфель» легальний, а Канада дозволяє застосування псилоцибіну в паліативній допомозі і для лікування тяжкої депресії. Менш відома психоактивна речовина – ібогаїн. Її застосування легальне в Габоні, ПАР, Новій Зеландії та Німеччині. В Іспанії, Португалії та Швейцарії декриміналізовано застосування різноманітних наркотичних речовин. Церемонії Аяуаски легальні в Перу, а в Ізраїлі MDMA може призначатися з медичною метою. З липня 2023 року вповноважені психіатри в Австралії можуть призначати MDMA для лікування ПТСР, а псилоцибін – для лікування депресії, якщо вона не піддається іншим видам лікування. Таким чином Австралія – перша країна у світі, яка регулює застосування цих речовин як медикаментів. Традиційне застосування окремих психоделічних речовин легальне і в низці інших країн.

Псилоцибін та MDMA мають різний вплив на мозок людини. Псилоцибін створює «психоделічний» стан, що означає вищу нейропластичність, творче мислення, вищу здатність до навчання новому і досягнення нових висновків, що допомагає знайти нові сенси. Тим часом MDMA – це емпатоген з психоделічними властивостями, тож створює стан спокою, відкритості й довіри. Людина позитивніше реагує на позитивні «думки» (тут «думки» – це психічне наповнення) і менш негативно – на негативні. Прибічники психоделічно асистованої вважають, що ці якості допомагають пацієнтам з ПТСР пропрацьовувати травматичні спогади.

Психоделіки мають і побічні ефекти. Хоча ризик передозування чи розвитку залежності від психоделіків в порівнянні з іншими рекреаційними речовинами дуже низький, існують дослідження, які вказують, що близько 22 відсотків психічно здорових людей на психоделічному сеансі переживають симптоми тривожності і паніки. Водночас, близько 38 відсоткам із тих, хто під час сеансу пережив негативні емоції, після психоделічного досвіду було діагностовано нові психічні порушення. Низка фахівців у галузі охорони здоровʼя не радить людям, яким діагностовано біполярний розлад або шизофренію (або які мають родинну історію таких розладів) застосовувати психоделіки. Однак дослідження психоделічних речовин набирають популярності – як і переконання, що ці речовини можуть принести користь багатьом людям, що потерпають від ПТСР і депресії.

Але як саме діє психоделічно асистована терапія, коли йдеться про зцілення травми війни? Чи справді вона можа стати панацеєю для травматизованої частини українського суспільства – як стала для Станіслава? Відповіді на ці та низку інших питань я отримала від однієї із співзасновниць UPRA, Вікторії Волотко, яка має диплом лікаря Білоруського державного медичного університету, а зараз живе і працює у литовському Вільнюсі.

Інтервʼю публікуємо у редагованому і скороченому викладі.
 

Як ви прийшли до того, щоб працювати з UPRA?

Я жила в Білорусі і працювала менеджером з розвитку бізнесу у фармацевтичній компанії. Нерідко мені доводилося працювати із впровадженням на ринок нових онкологічних медикаментів. Ці спроби впровадити нові медикаменти в усталений нормативно-правовий контекст були повсякденним викликом моєї роботи. Я постійно залучалась у планування взаємодії з основними зацікавленими сторонами, Міністерством охорони здоровʼя, лікарями, лідерами думок, науковцями, пацієнтами та медичними працівниками.

На той час (2020 рік) вже з власного досвіду була знайома з психоделічними сполуками. Час від часу відвідую духовні ретрити в Нідерландах, щоб переглянути власний життєвий шлях. Я зрозуміла, що такі ретрити мають величезний потенціал змінити життя людей. Саме тому, в світових новинах з галузі фармакології я стежила за низкою стартапів, які займалися психоделічними речовинами. Низка розробників проводила комерційні клінічні випробування психоделіків для пацієнтів із великим депресивним розладом та ПТСР. Ці випробування показували справді обнадійливі результати. Було очевидно, що на ринок медикаментів невдовзі прийдуть психоделічні сполуки.

Десь тоді ж я познайомилася з активістом за право на психоделічний досвід Сашею Астрóном, який прагнув зробити психоделіки доступними для загалу. Українське суспільство вже і так було під цим оглядом значно вільнішим за білоруське. Уряд Білорусі немалою мірою вибудував свою політичну владу на антинаркотичному дискурсі.

У 2022 році, бачачи обсяг шкоди, заподіяної розгортанням російської агресії, ми вирішили, що настав час спробувати запровадити психоделіки як відповідь на травму. За нашими оцінками, кількість людей, які бачили злодіяння і травматично пережили біль своїх рідних і близьких сягає мільйонів. Пацієнти з ПТСР – це не лише ті, хто отримав безпосередню травму від війни у ролі рятувальників. Люди, силоміць переміщені із своїх домівок теж належать до групи ризику, до тих, у кого з великою ймовірністю може розвинутися ПТСР.

Традиційний курс лікування ПТСР передбачає психотерапію, антидепресанти, снодійні таблетки, медикаменти проти тривожності та знеболювальні. За різними джерелами, від 30 до 70 відсотків пацієнтів завершують такий курс без результатів. Вони підпадають під вищий ризик суїциду, зловживання психоактивними речовинами та паралельного депресивного розладу.

У 2023 році ми зареєстрували UPRA як юридичну особу в Україні, бо спільнота UPRA на той час ущільнилася. Сама назва асоціації містить слово «психоделічні», однак нашому поданню не відмовили і не заборонили з міркувань цензури.

Нашу найближчу мету ми формулюємо як «переукладання таблиці регульованих речовин». Україні потрібно юридично перекласифікувати психоделічні речовини – зокрема MDMA та псилоцибін – перенісши їх із списку «дуже небезпечних сполук без медичного застосування», аби лікарі та дослідники могли надати пацієнтам доступ до цих речовин у контрольованих та безпечних умовах. Ми вважаємо, що «перекваліфікація» MDMA та псилоцибіну може сприяти полегшенню кризи психічного здоровʼя в Україні.

Ви згадали традиційні методи терапії ПТСР. Можете детальніше розповісти, чому психоделіки можуть тут бути ефективнішими за традиційне лікування?

З психоделіками йдеться про інший нейрофізіологічний підхід. Фармакологічно вони діють на інші рецептори в мозку, ніж традиційні антидепресанти. Це спричиняє вплив на свідомість, що його науці важко докладно виміряти. Ми знаємо, що в клінічній практиці деякі пацієнти відчувають стале покращення від такої терапії. З клінічних випробувань видно, що 67 відсотків пацієнтів з гострим хронічним ПТСР більше не підпадали під цей діагноз після трьох сеансів MDMA асистованої терапії.

Ми докладно не розуміємо, як це працює. Можливо, психоделічні речовини спроможні знижувати цілісність дефолт-мережі, мережі пасивної роботи мозку в людини. Мережа пасивної роботи мозку – це сукупність областей мозку, що надають нам відчуття самосприйняття та пам’яті. Коли ми думаємо про себе, судимо себе, порівнюємо себе – працює мережа пасивної роботи. Психоделіки знижують електричну активність мозку. Тим часом електрична активність перерозподіляється на інші функціональні зони мозку.

Люди, які пережили травму можуть переживати моменти інтенсивних емоцій, коли згадують травмуючу подію. MDMA пом’якшує емоційне перевантаження. Таким чином невимовлене відчуття внутрішньої провини і повʼязаний з ним біль стають доступними для спостереження і пропрацювання. За спостереженнями рідних, у деяких пацієнтів психоделічний досвід запускає зміну циклічних шаблонів мислення і поглиблює соціальну відкритість. Такі покращення якості життя ми неспроможні виміряти, скануючи мозок.

Наразі ми не можемо стверджувати, що психоделіки – дієвіші за традиційні методи лікування, бо паралельних порівняльних клінічних випробувань ще не було. Однак ми можемо впевнено стверджувати, що деяким з тих пацієнтів, які не отримують клінічного покращення від традиційної терапії, може допомогти цей новий підхід. Через це варто оспорювати їхній актуальний нормативний статус.

Наскільки я розумію, психоделічний трип кожна людина переживає дуже по-різному. Та й травма війни може бути дуже різною – хтось може бути травмованим внаслідок перебування на фронті, інша людина – від обстрілів, зґвалтування або досвіду чиєїсь смерті. Буває і таке, що ці травми накладаються одна на одну. Чи дозволяє такий терапевтичний, висококонтрольований підхід скеровувати трип пацієнта, і таким чином ніби контролювати, що відбувається у свідомості людини?

Неможливо передбачити, який досвід постане пацієнтові під час психоделічного сеансу. Для переживання досвіду зміни свідомості потрібна фахова і співчутлива терапевтична допомога. Підпільні психоделічні сеанси без травма-інформованої підтримки і справді можуть бути дуже тяжкими, навіть спричиняти ретравматизацію. Пропонована клінічна система провадить пацієнта через підготовчі сеанси з терапевтом, на яких ретельно обговорюється природа травми. Терапевт готує пацієнта справлятися із страхом і навчає дихальних технік, які слід застосовувати під час сеансу. Нерідко застосовуються підходи з когнітивно-поведінкової терапії, які допомагають встановити завдання чи мету сеансу.

Важливим складником будь-якого психоделічного досвіду є ментальне налаштування і оточення. Ментальне налаштування здійснюють самі пацієнти з допомогою психотерапевта. Оточення надає клініка, організована подібніше до зручного готельного номера, щоб не нагадувати лікарню. Психоделічний препарат (MDMA або псилоцибін) у формі таблетки пацієнту дають безпосередньо у клініці. Тут же можна стежити і за артеріальним тиском, серцево-судинними показниками, та іншими параметрами пацієнта. Це додає пацієнтам відчуття спокою і керованого ризику, бо вони знають, що якщо щось станеться, то вони вже в лікарні. Під час психоделічного сеансу з пацієнтом можуть бути присутні двоє терапевтів. Впродовж сеансу пацієнт стикається з інтенсивними викликами, які можуть бути для нього приголомшливими, тож терапевт може надати підтримку – розмовою, вмиканням музики, триманням за руку, або навіть в обіймах.

Після психоделічного сеансу відбуваються сеанси інтегративної психотерапії, на яких пацієнти працюють із тим самим терапевтом. Важливо обговорити те, що вони побачили, що їм відкрилося під час психоделічного досвіду, як вони самі його інтерпретують, і що можна зробити, щоб виплекати для себе краще життя.

То навчання таких терапевтів відбувається зараз в Україні, чи цей крок стане можливим тільки після легалізації психоделічно асистованої терапії?

UPRA отримала понад 500 заявок від фахівців психічного здоровʼя на вступ у навчальну програму. Разом із нашим партнером Fluence, які надають навчання щодо психоделічно асистованої психотерапії, ми переклали українською мовою освітню програму для психологів і лікарів. Зараз розглядається її офіційне визнання як програми підвищення кваліфікації для медичних працівників. Ми отримали підтримку Мультидисциплінарної асоціації психоделічних досліджень (MAPS), яка базується у США, із наданням і тренінгів з психоделічно асистованої терапії. Минулого року пʼятнадцятеро українських терапевтів з достатнім рівнем медичної кваліфікації отримали освітні програми від спільного проєкту за участі організацій MAPS / MAPS Israel / Phoenix Ukraine / Healing Balkans. Американська неприбуткова організація HUT (Heal Ukraine Trauma – «зцілення української травми») займається груповим навчанням з кетамін-асистованої терапії для українських лікарів.

Терапевтам рекомендують самим пройти психоделічний досвід. Бо люди, які підтримують пацієнтів, що переживають таку величезну зміну свідомості, не можуть бути щодо неї скептиками.
   

На вашому сайті я читала історію Станіслава. Від неї складається враження, що психоделічні речовини – майже чудотворні: ось сильно травмована людина приймає таблетку, і раптом зцілюється. Але якщо психоделіки і справді діють в терапії, чи справді це відбувається настільки швидко? Чи не повинна людина після цього принаймні продовжувати психотерапію?

Це справді залежить від людини і від доступності терапії. Звісно, в ідеальних клінічних умовах стандартний клінічний протокол передбачає не один тиждень інтеграційних сеансів. Сеанс Станіслава відбувся на підпільному супроводжуваному ретриті. Він в цих умовах відчув результат з першого досвіду. За його словами, він прокинувся після першого досвіду, вже знаючи, що зцілився. Його проблемою, найболючішим питанням, була загибель друга, і за його словами, під час сеансу вони зустрілися і поговорили. І це його звільнило, надало негайне почуття полегшення. Однак стале зцілення – це процес, який вимагає часу. Звичайно, бажано, щоб пацієнти принаймні пройшли інтеграційні сеанси із наставником чи поінформованим терапевтом.

Оскільки масштаби проблеми, кількість пацієнтів із ПТСР в Україні вочевидь є і буде височенною, хто першими за задумом отримають доступ до цього типу терапії?

Насамперед це будуть пацієнти з гострим ПТСР, які вже вичерпали інші терапевтичні опції. Нинішній підхід не розрізняє між причинами травми, а зосереджується здебільшого на лікуванні, яке вже проводилося раніше, і на його ефективності.

Це залежатиме і від того, які ресурси будуть в України – скільки клінік будуть уповноважені надавати цю терапію, скільки буде належно навчених терапевтів, яка кількість медикаментів буде доступною. Люди без задокументованої історії лікування ПТСР ймовірно не стануть першочерговими пацієнтами.

Багато з нас, зростаючи, наслухалися сентенцій про велику шкоду всіх наркотиків. Психоделіки з-посеред інших не вирізнялися. До легалізації психоделічно асистованої терапії, та й навіть після, мабуть дуже важливо поширити в суспільстві розуміння природи психоделіків, створити довіру і розуміння того, як психоделіки можуть бути корисними і застосовуватися для лікування. Чи можна сказати, що війна запускає зміну у поглядах українського суспільства на психоделіки?

Важко сказати, даних щодо цього у нас немає. Але приклад Станіслава тут дуже допомагає. До встановлення діагнозу, він і сам доволі радикально ставився до наркотичних речовин і тих, хто їх вживає, відчував упередженість проти вживання психоделіків як форми лікування. Але ПТСР вже є дуже великою проблемою в Україні, і очевидно, що державна медицина не має на неї відповідей. Люди дійшли до межі відчаю, а це може запустити зміни. Станіслав спробував психоделіки, попри раніші упередження. Такі як він встановлюють позитивний приклад для інших пацієнтів. Одна справа почути про психоделіки від розумника в білому халаті, зовсім інша – від колишнього солдата, який сам пройшов терапію. Такий говорить щиро, і не має інших причин ділитися цією інформацією, окрім бажання допомогти оточуючим. Тож думка міняється, бо люди шукають розвʼязок, і зрештою зʼясовують, що психоделіки – діють.

У США, Мультидисциплінарна асоціація психоделічних досліджень (MAPS) розпочала свою діяльність ще у 1986 році, а психоделічно асистовану терапію досі легалізовано лише в кількох містах і двох штатах. UPRA щойно розпочала працювати. Ви згадували міжнародну підтримку UPRA, але чи є в українського уряду політична воля сприяти UPRA і таким чином здійснити процес легалізації швидше, ніж це було з MAPS? За скільки часу, на вашу думку, психоделічно асистовану терапію легалізують в Україні?

Політична воля – завжди на вершечку піраміди будь-якої волі в суспільстві. Ми маємо підтримку від професійної спільноти психічного здоровʼя, яка сягає аж до рівня Міністерства охорони здоровʼя, яке не заперечувало проти проведення нашої конференції, присвяченої психоделічній терапії, у чільній психіатричній лікарні для ветеранів у Києві у травні 2023 року.

Є і інтерес з боку військової спільноти, оскільки представники установ, керованих Міністерством оборони та Міністерством у справах ветеранів – а також українські політики – були на цій конференції і позитивно про неї відгукувалися.

Коли Міністерство охорони здоровʼя надає підтримку цій темі, коли ми бачимо результати міжнародних досліджень, готовність партнерів сприяти і фінансувати численні з ініціатив, коли ветерани долучаються до дискусії, то в уряду немає переконливих підстав противитися легалізації. Ми намагаємося говорити з урядом його мовою. Саме тому зареєстрували UPRA як юридичну особу, саме тому дуже зважаємо на те, як доносимо свої повідомлення суспільству. І чітко видно, що український уряд відкритий до дослідження можливостей, які існують. Закон про легалізацію медичного канабісу, що вступає в силу в серпні, впровадить низку незначних змін, які дозволяють дослідження регульованих речовин.
  Цього року Управління з продовольства і медикаментів США (FDA) прийняло заявку на затвердження нового медичного препарату щодо MDMA у поєднанні з психологічним втручанням для людей з ПТСР. Ми очікуємо, що це допоможе прискорити зміни нормативної бази в Україні. Сподіватися, що медичне застосування психоделіків стане легальним в Україні в 2025 року – з нашого боку оптимістично. Я вважаю, що український дух має таку нотку підприємництва, що терапію зроблять широко доступною. А коли вона стане легальною і усталиться система, то не забракне і надавачів цієї терапії.

Ви казали, що UPRA важлива не лише для України, а й для усього регіону. Мені на гадку спала Білорусь і, звісно, антиурядові протести 2020 року після фальсифікованих президентських виборів. Державний апарат травмував тисячі людей і зараз, коли репресії тривають далі, триває травматизація білоруського народу. Як білоруска, ви бачите перспективу впровадження психоделічно асистованої терапії і для білорусів?

Ну, зараз UPRA працює для України, однак дуже важлива для усього пострадянського блоку країн і пострадянського менталітету. Чи є перспективи для Білорусі? Не хочу бути песимісткою, однак я їх наразі не бачу. Не чула про якусь відчутну дискусію в професійній спільноті в Білорусі, проте я вже і не залучена глибоко в білоруську медичну спільноту. Важко уявити швидкі зміни в Білорусі, бо більшість прогресивної молоді і освічених людей покинули країну. Але надія є завжди.

Квітень 2024