Письменницькі резиденції | #1 Ондржей Гложек  Там, де річка синьо в’ється...

Здобути в Чехії стипендію й поїхати на творчу резиденцію для написання художнього тексту — майже те саме, що вирушити в каральну експедицію, каже  Ондржей Гложек.

Хочеться вірити, що ті, хто вигадує критерії оцінки авторів і відповідає за їхнє розселення, — досвідчені фахівці, котрі розуміють, як ведеться людській душі за тих чи інших обставин. Утім, мій передостанній досвід участі в стипендійній програмі видався вкрай химерним і допоміг на власній шкірі відчути, як ми, керуючись певними стандартами, ділимо авторів на вітчизняних та іноземних, а потім ізолюємо їх на кілька нестерпних місяців у ще чудернацькіших антуражах.

Восени 2021 року я був запасним кандидатом на нагородження новою творчою стипендією — і таки поїхав на літературну резиденцію в шумавське село Горні Плана. Зразу скажу: жилось там красиво. Єдиний мінус: час резиденції припав на остаточне завершення туристичного сезону, і в цьому гірському селі, крім священника з шинкарем, нікого не лишилося. Ми з німецькою колегою Златою жили в двомісних апартаментах, чиї вікна виходили на цвинтарну стіну. До ритуального залу й загону з оленями було рукою сягнути.

Зі Златою ми швидко порозумілись і кілька разів заводили розмову про все, що нас не влаштовує в державній підтримці літератури окремих країн. Але тоді я ще не знав, що стипендію мені платитимуть тут удвічі меншу, а харчування не компенсуватимуть узагалі. Як я вже писав, мені багато в чому бракувало відповідного досвіду — але врешті я таки зміг про все домовитися з представниками фонду Adalbert Stifter Verein, який потім узяв на себе бодай часткову фінансову компенсацію моїх витрат — замість Чеського літературного центру, який мене сюди відправив. Але все це вирішилось, уже коли ми з німецькою колегою через місяць після початку (себто наприкінці) резиденції мали приїхати на читання в Чеські Будейовиці.

Коли я довідався, що маю за видані кількасот крон (яких бракувало навіть на квиток) приїхати з рідного міста на півночі країни (щоб ви розуміли, моя 850-кілометрова подорож залізницею тривала 17 годин), тоді як німецька колега отримає стільки ж грошей, але в євро, та ще й з компенсацією транспортних витрат, — мене охопив праведний гнів.

Після численних листувань і домовленостей я таки домігся в рамках цієї резиденції абсолютно інших умов для чеських авторів — які тепер можуть спокійно й залюблено спостерігати за Влтавою, яка на Шумаві так гарно й так синьо в’ється...

січень 2025