Берлінале 2022
Таке жіноче Берлінале - це рідкість

Призові ведмеді Берлінале роздані - шість з восьми нагород отримали жінки. Це один із сигналів, які посилає цьогорічний фестиваль.

Рішення журі Берлінале в середу ввечері викликало таки певне здивування. Каталонська драма Алькаррас (Alcarràs) Карли Сімон не вважалась абсолютним фаворитом у змаганнях за Золотого ведмедя. Але атмосферно насичена історія з селянської Каталонії - достойний лауреат: у теплих виразних кольорах режисерка розповідає про те, як зникає форма життя. Впродовж поколінь сім’я Соле вирощує персики на орендованій землі, що скоро має бути віддана під сонячні батареї. За участі непрофесійних акторів з громади Алькаррасу стрічка супроводжує окремих членів родини під час їхнього останнього літа на цій плантації, яка стала не лише місцем роботи, але і центром життя для всіх. 

Те, що журі під головуванням режисера зі Сполучених Штатів М. Найт Ш'ямалана визнала найкращим фільмом саме Алькаррас, може бути обумовлене тією легкістю, з якою режисерка Сімон розповідає про сімейні та соціальні конфлікти. До того ж драма відповідає амбіціям Берлінале як найбільш політичного з великих фестивалів. Соле - це уособлення структурних змін в селянській Іспанії, де саме малі підприємства більше не можуть прожити зі своєї роботи через зниження цін на аграрну продукцію. 

Срібні ведмеді за “Рабіє Курназ проти Джорджа Буша”

Відразу дві нагороди відійшли Німеччині, а точніше Рабіє Курназ проти Джорджа Буша (Rabiye Kurnaz gegen George W. Bush) Андреаса Дрезена. Виконавицю головної ролі Мельтем Каптан вшанували за її акторську майстерність. Німецько-турецька модераторка та гумористка вражаюче енергійно зображає матір в’язня Гуантанамо Мурата Курназа.

Рабіє Курназ проти Джорджа Буша - цікаве кіно і демократичний заклик, що заслужено отримав другого Срібного ведмедя за сценарій для Лайли Штілер.

Шість з восьми ведмедів отримали жінки

В цьогорічному конкурсі конкурують 18 фільмів з 17 країн виробництва, в семи з них режисерське крісло займали жінки. Здобувши шість з восьми Ведмедів, кінематографістки стали переможицями вечора і на церемонії нагородження. Це хороший знак - адже саме Берлінале відкрито виступає за гендерну рівність у кіногалузі. 

За найкращу режисуру відзначили визнану французьку майстриню авторського кіно Клер Дені та її інтенсивну драму стосунків Обидва боки леза (Avec amour et acharnement) з неперевершеною Жульєт Бінош та Венсаном Лендоном.
Зовсім іншу історію показує Вбрання коштовного каміння (Robe of Gems) Наталії Лопес Ґаллардо. Делікатними засобами та сильними образами Ґаллардо розповідає про жорстокість наркокартелів у Мексиці, уникаючи зображення звірств на екрані. Непересічний дебют мексикансько-болівійської режисерки в ігровому кіно журі відзначило Срібним ведмедем.

Завершує список лауреаток Берлінале Лаура Басукі, яка отримала Срібного ведмедя за кращу акторську роботу в ролі другого плану (як м’ясниця Іно в Нана) Каміли Андіні. 
 

Постійні гості

У цьому році в конкурсній програмі також можна було знайти багато знайомих імен, серед яких камбоджийський кінематографіст Ріті Пан. Його антиутопічний колажний кіноесей Все буде окей (Everything Will Be Ok) журі відзначило Срібним ведмедем за видатні мистецькі досягнення. Втретє поспіль у конкурсі бере участь південнокорейський режисер Хон Сан-су. Фільм письменниці (The Novelist’s Film), який здобув Великий приз журі - це легкоруч зроблена історія про випадкові зустрічі. Як це часто буває, Хон просто спостерігає за життям. 

Шкода, що без нагород залишились такі чудові фільми як Лінія (La Ligne), зворушлива психодрама Урсули Майєр про розладнану родину, чи Повернення до праху (Return to Dust), режисер Лі Жуйцзюнь. Подібно до Алькаррасу, але зовсім іншим штибом китайська конкурсна стрічка розповідає про витіснення традиційних форм життя. Жінка з легкими фізичними вадами та її чоловік знаходять спокій через усамітнення у важкій роботі на землі, відмовляючись - спершу - переїздити у житловий багатоповерховий масив поблизу.

Пандемія повсюдна

Драми, документальні форми, тихі спостереження - і в другий рік пандемії конкурс Берлінале намагається відобразити розмаїття кіно через ретельне комбінування його різновидів. Багато стрічок кружляють довкола таких тем як туга за любовью, значення родини, жіноче самовіднайдення та емоційні й соціальні злами. Це солідна фестивальна програма. Але в ній годі шукати мистецькі шедеври, негабаритні, контраверсійні формати, які можна регулярно бачити на великих фестивалях у Каннах та Венеції. 

Інакше ніж лауреат Золотого ведмедя 2021 року Невдалий трах, чи божевільне порно (Bad Luck Banging or Loony Porn) Раду Жуде, жоден конкурсний фільм не відсилає безпосередньо до пандемії. Тим більш присутньою вона була для публіки та на території фестивалю. На Потсдамській площі, зазвичай людному центрі Берлінале, було спокійно. Жодних натовпів перед кінотеатрами, жодних черг до кас. 

Оглядини на червоній доріжці в цьому році також видались значно скромнішими. Певно через те, що у конкурсі домінувала Франція, саме французькі зірки забезпечили трохи міжнародного гламуру: Жульєт Бінош, Шарлотта Ґенсбур, яка блискуче зіграла 
одиноку матір в Пасажирах ночі (Les passagers de la nuit) Міхаеля Ерса, чи Франсуа Озон, чий оммаж Фассбіндеру Peter von Kant відкривав фестиваль. І саме Ізабель Юппер, перша дама французького та міжнародного кіно, не змогла особисто прийняти Золотого почесного ведмедя за свій творчий доробок - її тест на коронавірус виявився позитивним. 

План Марієтте Ріссенбек та Карло Шатріана - попри увесь спротив провести фестиваль у кінотеатрах за дотримання суворої гігієни - показав принаймні частковий результат. Незважаючи на скорочену програму, проведення церемонії нагородження раніше, ніж заплановано, і коронавірусні приписи спостерігався “жвавий інтерес” глядачів та фахової публіки, за словами керівництва фестивалю. Чіткий сигнал, що культура відбувається - і в часи пандемії також. Чи буде достатньо цього на майбутнє для збереження статусу Берлінале як одного з найважливіших фестивалів у світі, покаже час.