Письменник і сценарист Андрій Курков, який володіє німецькою, англійською, французькою, польською, українською та російською мовами, переконаний, що найголовніше у вивченні іноземної – не боятися помилок. Нові слова найкраще запам’ятовуються, якщо їх одразу використовувати. Коли в зоні досяжності немає носія мови, з котрим можна було би попрактикуватись, ставайте перед дзеркалом і займайтесь монологами.
«Мова – це насамперед культура. Читання навіть найпростіших літературних текстів дає набагато більше, ніж вивчення матеріалів у підручнику. Серед “серйозних” письменників я б рекомендував Матіаса Політицкі (Matthias Politycki), якщо ж когось “легшого”, то це Томас Бруссіг (Thomas Brussig), надзвичайно цікавий берлінський автор. До речі, його твори перекладені українською. Звісно, треба слухати німецькомовні пісні, тож я б радив справжніх шансоньє з різних років: дуже цікаво спостерігати за тим, як змінювалася мова та інтонація. Наприклад, Ганс Альберс (Hans Albers) із Гамбурга – це 1930-ті, Сара Ландер (Zarah Leander) – це 1940-50-ті роки. Особливо мені подобається гурт Comedian Harmonists, який пісенну німецьку мову довів до італійського рівня. І наостанок австрійський шансоньє Георг Крайслер (Georg Kreisler). Він співає так, що кожне слово зрозуміле, але при цьому в нього неймовірний австрійський акцент! Ви одразу зрозумієте, що таке різновиди німецької та як можна гратися з мовою».
I agree to the transmission of data between my browser and YouTube.
More information.
Диригент Роман Кофман, котрий упродовж п’яти років очолював Симфонічний оркестр імені Бетховена (Beethoven Orchester Bonn) та Боннську оперу (Oper Bonn) в Німеччині, переконаний, що для роботи в іншій країні володіння мовою вкрай необхідне. Сам він почав вивчати німецьку щойно після приїзду до Бонна, але вже за рік вів прес-конференції!
«Часу вивчати граматику в мене не було. Крім того, я на власному досвіді переконався, що вивчення мови у багатьох навчальних закладах і, так би мовити, самостійних вправах організоване неправильно. У жодному разі не можна починати з правил. Моя теорія така: слід зануритися в цю ріку і намагатися говорити, намагатися зробити так, аби тебе зрозуміли. Як завгодно – з помилками, без помилок, але слід напрацьовувати стан відсутності страху. І вже потім, коли розмовляєш бодай на рівні “моя твоя розумій”, можна зазирнути в підручник і зрозуміти, чому говориш правильно або неправильно. Тоді вже легше орієнтуватися у правилах. Коли я заявив про намір вивчити німецьку, до мене прикріпили чарівну даму, котра принесла блокнот зі схемами, відмінками, закінченнями… Будь-яка схема викликає у мене якщо не відразу, то страх. У голові нічого не лишається. Тож я ризикнув. І почав розмовляти, як Ausländer, не знаючи жодного правила. Однак я дослухався до німців… І вже наприкінці першого року роботи в Бонні музиканти сказали, що я німецькою володію краще, ніж мій попередник, котрий провів там сім років!»
I agree to the transmission of data between my browser and YouTube.
More information.
Чемпіон світу з боксу Володимир Кличко в прикладну лінгвістику прийшов, звісно ж, зі спорту. Теорія в його випадку не розходиться з практикою: якщо ти опинився у воді та хочеш вижити – вчишся плавати!
Володимир Кличко почав вивчати німецьку в 20 років – одразу в польових умовах, оскільки єдиною людиною в усій країні, з якою він міг говорити рідною мовою, був його старший брат. Радіо, телебачення, кіно, спілкування в магазинах і на вулиці… Перший рік був доволі важкий, аж доки в його житті не з’явився найкращий викладач німецької – закохана дівчина! Поволі німецькомовний світ відчинив перед ним двері – Німеччина стала другою батьківщиною, де Володимира шалено люблять, адже він має всі підстави вважатися одним із найкращих прикладів інтеграції в іноземному суспільстві. Він переконаний: «Найважливіше – це розуміння, якщо ти не розмовляєш мовою країни, де живеш, ти не інтегруєшся, а без цього – не розвиваєшся».
«У моїй вимові досі відчувається акцент, він навряд чи колись зникне, та я і далі вдосконалююсь. Нещодавно переглядав свої перші інтерв’ю німецькою мовою – я говорив без будь-яких комплексів, хоча зараз трохи соромно за мій тодішній рівень… Та що вдієш, у процесі вивчення це нормально. Дуже часто ходив у кіно – навіть якщо після перегляду фільму здавалося, що геть нічого не зрозумів, я знав, що незнайомі слова відкладаються десь у підсвідомості й рано чи пізно з розряду пасивних перейдуть в активні. Опанування мови неможливе без занурення в культуру, приміром, я ніяк не міг збагнути, що такого в Октоберфесті, аж доки сам не опинився в Мюнхені, не випив справжнього німецького пива і не почав підтанцьовувати в такт народній музиці! Якщо ведмідь здатен навчитись їздити на велосипеді в цирку, я впевнений, що будь-яка людина може опанувати іноземну мову!»
I agree to the transmission of data between my browser and YouTube.
More information.