Життя з Томасом Манном
Лікар З Тель-Авіва і його захоплення романом «Зачарована гора»

Міхаель Зіднер щодня читає щось з творів Томаса Манна. «Тому що він торкається моєї душі», – каже лікар з Тель-Авіва. Зараз йому 69 років, принаймні 50 разів він занурювався у текст роману «Зачарована гора» від першої сторінки до останньої. Під час свого візиту до Goethe-Institut в Тель-Авіві він розповів, чому німецький автор так багато значить для нього.
 

На стіні над моїм піаніно висять три портрети: моєї матері, мого батька і поруч із ними – Томаса Манна. Для мене він – геній. Саме так усе й сталося: він освітив моє життя.

Той, хто читає Манна, помічає: він жив, щоб писати. Він був майстром слова і неймовірно продуктивним – аж до кінця життя. Для мене він уособлює гуманізм, розум і допитливість.
Якось один друг запитав мене: «Можливо, Томас Манн замінює тобі образ батька?» Я думаю, щось у цьому є.
 

Я виріс у строгому батьківському домі. Моєму татові було за 60, коли я народився. Коли мої батьки говорили, час від часу лунало ім´я Томаса Манна. Без розуміння про кого і про що саме вони розмовляли, я відчував ще малою дитиною: вони його любили. Ця любов поєднує нас до сьогодні.

Коли мене запитують, яка моя найулюбленіша книжка Томаса Манна, вибір здається надзвичайно складним – ніби мені доводиться обирати улюблений палець на руці. Якщо я правильно пам'ятаю, Томаса Манна колись запитали, у якому герої роману він себе приховав, і він відповів: у всіх.

«Зачарована гора» – звісно, це твір, який має прочитати кожен. Адже саме з цією книжкою можна зрозуміти, чому Томас Манн вважається генієм. Ця книжка така комплексна, так систематично побудована – як фуга у музиці. Тому вона мені подобається, так само як і багатьом іншим: постійно звертаєшся до неї, тому що з кожним прочитанням відкриваєш для себе щось нове. Там йдеться про політику, мистецтво, музику, медицину, фізику, анатомію і теологію – це щось на кшталт енциклопедії. Він мав талант уважно спостерігати, а потім чітко і з гумором змальовувати. Тож Томас Манн у «Зачарованій горі» створив свій космос з героями, яким довіряєш, ніби друзям.  Іноді навіть думаєш, що точно знаєш, як звучать їхні голоси. 

Звичайно, причина, через яку «Зачарована гора» вміє так причарувати – це місце, де розгортаються події. Смерть або передвістя смерті у цьому санаторії присутня у всьому. Я – лікар і син лікаря, тому частіше зустрічаюся з кінцем життя, ніж інші. Усі, і я теж, боїмося смерті. Проте ця книжка остаточно позбавила мене страху перед нею.

Друг, який нещодавно припустив, що Томас Манн став символічним батьком для мене, якось запитав: якщо б ти зміг його зустріти, то що б ти у нього запитав? Тут я можу сказати лише це: я б його нічого не запитував, я б хотів лише йому подякувати. І думаю, йому було б приємно, що люди мають такі сильні почуття до нього.
 
Міка Адлер, співробітниця Goethe-Institut в Ізраїлі, вела розмову з Міхаелем Зіднером. Седрік Дорін, журналіст і фотограф, протоколював висловлювання Міхаеля Сіднерса і підготував фотографії.