Життя Томаса Манна
Нобелівський лавреат і «пізній» демократ
Von Штефані Гроссман
Томас Манн народився 6 червня 1875 року у ганзейському місті Любеку. Він був другим з п’яти дітей у родині. Томасові батьки були такі різні, що навіть уявити годі. Батько, знаний купець і представник ганзейського патриціату, уособлював бюргерський Любек. Він успішно керував сімейною справою, був торговим консулом, а потім міським сенатором. Повною протилежністю до нього була мати. Томас Манн описує її як жінку «... надзвичайної вроди з упізнаваною іспанською грацією...». Південний темперамент матері, любов до музики та літератури вельми контрастували з образом і манерами батька-комерсанта.
Нелюбов до школи
За словами Томаса Манна його дитинство було «щасливе та сповнене турботи». Щоправда, у школу він ходив неохоче, так само як і його старший брат Генріх. «Вже у середній школі я був лінивий як відпочивальник у Вестервальді: неквапний, пенякуватий, сповнений легкодумної зневаги до всього, ненависний учителям поважного закладу...». Зрештою услід братові він кидає школу. У такий спосіб Томас Манн хотів виказати усю свою відразу до бюргерського Любека. Він виступає проти тісняви похмурих готичних будівель міста, які раз по раз виринають на сторінках його романів, проти тісняви в школі, яка не залишала місця для дозвілля та читання.Переїзд у Мюнхен
Через два роки після смерті батька 1891 року мати переїжджає з трьома наймолодшими дітьми у Мюнхен. Баварська столиця вважалася на той час космополітичним і богемним «містом мистецтв». Томас Манн приєднується до матері 1893 року і йде працювати стажистом у пожежно-страхову компанію. Саме тоді він публікує свою першу новелу. Коли юнак досягнув повноліття, йому почали виплачувати щомісячну ренту зі спадку батька. Грошове забезпечення автоматично зняло потребу у здобутті професії, тож Манн вирішує повністю присвятити себе письменництву.1901 року з'явився його перший роман «Будденброки» й одразу викликав невдоволення серед мешканців Любека. Втім згодом, майже через 30 років після публікації, 10 грудня 1929 року письменник отримає за цей роман «нобелівку» з літератури.
Італія і «Будденброки»
1896 року Томас Манн їде слідом за старшим братом до Італії. Там він береться за свій перший — згодом найчитаніший — роман «Будденброки. Занепад однієї родини». Для створення тексту письменник використовує фрагменти салонних розмов ще з тих часів, коли родина мешкала у Любеку, збирає кулінарні рецепти та біографії членів сім'ї, друзів і ворогів. Тож не дивно, що чимало персонажів цієї «родинної хроніки» мають риси родичів Манна або любекців.Іронічне зображення персонажів і Любека, хай навіть назва міста не згадується на жодній сторінці роману, викликало обурення серед містян, а в очах багатьох автор роману став «зрадником рідного міста». Щоправда, декого навпаки найдужче зачепив не сам опис міста, а те, що у творі не згадується його назва. Врешті-решт стосунки між відомим письменником і містом розладналися й тривалий час зоставалися напруженими.
Манн завершив «Будденброків» 1900 року. Роман вийшов друком 1901 року у видавництві Fischer Verlag. Перше двотомне видання гучного резонансу не мало. А от друге — однотомне — видання 1903 року докорінно змінило ситуацію і Томас Манн став широко відомим письменником. 1929 року він отримає за «Будденброків» Нобелівську премію з літератури. Журі в обґрунтуванні рішення зазначить, що твір «з роками тільки закріпив свій статус класичного твору сучасної літератури».
Шлюб з Катею Прінгсгайм
Після повернення до Мюнхена Томас Манн упродовж 1898 року працює у сатиричному журналі «Сімпліцисімус». Він оселяється в богемному районі Швабінг на півночі Мюнхена й насолоджується життям вільного митця. 1899 року знайомиться з художником Паулем Еренбергом й відтоді підтримує з ним тісні стосунки. Манн відчував до художника гомоеротичний потяг, однак Еренберг залишався недосяжним. Свої переживання письменник згодом зобразив у новелі «Смерть у Венеції». 1905 року він бере шлюб з Катариною (Катею) Прінгсгайм, яка походила із шанованої в Мюнхені родини. Одружується Манн не стільки з пристрасті, скільки з вольового переконання. Відтоді його життя стає упорядкованим і розміреним. У подружжя народжується шестеро дітей.Довга творча криза і «Зачарована гора»
Попри створення сім'ї та письменницькі успіхи, Манн і далі нестабільний. Зовні він тримає фасад патріарха, а своїми почуттями ділиться лише зі щоденником. Письменник сумнівається в собі та своїх здібностях, і це, певна річ, позначається на творчості. Він вкрай вимогливий до себе, а тому новий великий роман «Зачарована гора» з’являється аж через добрих 20 років після «Будденброків». Твір виходить у листопаді 1924 року. Відомості про точну дату видання суперечливі: в історичній програмі Zeitzeichen («Знаки часу») телерадіокомпанії WDR згадується 20 листопада, а видавництво S. Fischer Verlag називає 28 листопада.«Пізній» демократ і екзиль
Політичну позицію Манн займає доволі пізно. Спочатку він обстоює Першу світову війну й схвально ставиться до зміцнення правих партій на початку 1920-х років. Однак вбивство Ратенау 1922 року розвіює всі сумніви і Манн поступово перетворюється на аполітичного реакціонера, а згодом демократа. Наприкінці 1930-х років він остаточно укріплюється в антифашистських і соціалістичних поглядах. 1933 року Томас Манн з дружиною перебував закордоном, де виступав з лекціями. За порадою доньки Еріки та сина Клауса він вирішує не повертатися до Німеччини. Еміграція дається Маннам нелегко, зрештою вони втрачають німецьке громадянство і майже всі свої статки.Від Принстона до Каліфорнії — перебування у США
Життя в екзилі було непростим. Після перебування у французькому Санарі-сюр-Мер, а потім у Цюриху 1938 року Томас Манн вирушає до США. Перша зупинка — Принстон. У тамтешньому університеті він читає лекції. Три роки потому Манн переїжджає до каліфорнійського Пасифік-Палісейдс. 1944 року він отримує американське громадянство. В Америці Манн пише свій пізній роман «Доктор Фаустус» — символ лиховісної долі й загибелі Німеччини. Цей період для письменника напрочуд продуктивний, зокрема з’являються численні автобіографічні праці, в яких (так само як і в своїх радіозверненнях) письменник відверто висловлює свої політичні погляди.Маннові звернення до німців під час війни
Томас Манн не стояв осторонь Другої світової війни: з жовтня 1940 року з чужини він намагався бодай якось вплинути на події за допомогою свого слова. Загалом письменник підготував майже 60 радіозвернень, які у досить забарний і непростий спосіб з Каліфорнії телефоном передавалися до Нью-Йорка, далі записувалися на платівки і врешті-решт доправлялися до Лондона. Британська радіомовна компанія BBC десь раз на місяць транслювала 5 — 8-хвилинні промови Манна. Нобелівський лавреат боровся з нацистами словом — емоційно й патетично він апелює до совісті німців і закликає звільнитися від нацистського режиму. Одним з найзнаковіших звернень із серії Deutsche Hörer! («Німецькі слухачі!») вважається промова від 27 вересня 1942 року, в якій письменник вперше прямо говорить про систематичні масові вбивства європейських євреїв і ставить німцям гострі та незручні запитання. Після закінчення Другої світової війни Манн припиняє писати звернення. Останній радіовипуск виходить 10 травня 1945 року.Повернення до Європи
1949 року Томас Манн уперше після Другої світової війни відвідує Німеччину. Нагода — заплановане на 28 серпня вручення премії Гете від міста Франкфурта. Німці зустрічають його з шаленим захватом. Відтоді письменник вважається символом примирення і нового початку.Тріумфальне повернення Томаса Манна затьмарене самогубством Клауса Манна. Батько пояснює вчинок сина «потягом до смерті» і не вбачає в тому провини третіх осіб. На похорон він не приходить. Сімейні проблеми, зокрема часті самогубства у родині, Манн знову довіряє лише своєму щоденнику.
Тим часом у США внаслідок кампанії сенатора Дж. Маккарті письменник опинився під підозрою у підтримці комунізму. Тому 1952 року він остаточно повертається до Європи — укладає для себе мир зі старим континентом і Німеччиною. Після лікування у Швейцарії Манн вирішує там зостатися. Спочатку він оселяється в Ерленбасі, пізніше переїздить у вже знайомий Кільхберг неподалік від Цюриха. До останніх днів свого життя Манн невтомно працює. 1954 року з’являється «Сповідь авантюриста Фелікса Круля», а 1955 року він ще двічі виступає з промовами про Шиллера.
Почесний громадянин
«Величний і зворушливий момент на схилку літ», — так Клаус Шретер, біограф Томаса Манна, означає 20 травня 1955 року — день, коли Любек присвоїв 80-річному письменнику звання почесного громадянина міста. Нарешті рідне місто митця визнало його заслуги. За словами Шретера, для Манна це був важливий жест примирення: «Він був вдячний цій зустрічі, яка остаточно примирила його з батьківщиною». Через кілька тижнів після урочистостей 12 серпня 1955 року Томас Манн помирає в кантональній лікарні Цюриха.Ця стаття є адаптованим варіантом матеріалу телерадіокомпанії NDR. Щира подяка NDR за наданий оригінал від 10 грудня 2024 року.