Sharing
ділитись – це володіти по-новому

Усе більше прихильників знаходить споживання спільно з іншими. Є платформи, на яких діляться інструментами, книжками, лофтами, їжею та автомобілями. З одного боку це соціальна ідея, з іншого великий бізнес.

Автомобіль здебільшого простоює в гаражі, під час відпустки квартира порожня, місце в офісі половину часу не зайняте, а свердлильний станок після збирання поличок лежить у підвальній пилюці. Шкода. Від цього відштовхується шерінґ (англ. Sharing). Цей новий тренд б’є по безглуздому володінні. Чи треба все купувати, навіть для нечастого використання? Ділитись – це володіти по-новому. Цей чіпкий девіз знаходить все більше поширення передусім у міському середовищі. До того ж володіння зобов’язує: потрібно піклуватися про речі, десь їх зберігати, ремонтувати. Тренд шерінґу належить до нових цінностей: мобільність, спонтанність та сталість. Зрештою в економіці, де діляться, (share economy) менше виробляють і через те менше викидають.

Хочете поділитися цим свердлильним станком?

За Share Economy стоять ідеї гарвардського професора Мартіна Вайцмана (Martin Weitzman), який ще у 1980-х роках показав, що добробут усіх зросте, якщо ми будемо більше ділитися. У 2010 році дослідниця трендів Рейчл Ботсман (Rachel Botsman) у своїй книзі What’s mine is yours закликала до споживання гуртом. Наше суспільство увібрало в себе культуру ділитися разом з Facebook, Twitter, Flickr та SoundCloud. В соціальних мережах ми ділимося фотографіями, інформацією, новинам та музикою, часто без зволікань. Чи можна перенести це на реальні предмети? Здається, що зараз зручний момент – навіть якщо така ідея існує довший час. Так вже понад двадцять років у Німеччині організовано діляться автомобілями та квартирами. Але трендом це стало лише сьогодні.

Он-лайнові спільноти на кшталт Frents або служби подібно до Leihdirwas пропонують у тимчасове користування свердлильні станки, об’єктиви або книги – безкоштовно або за гроші. Через BlaBlaCar можна знайти вільне місце в автомобілях. На Autonetzer або Tamyca можна запропонувати власну машину або позичити у інших. Діляться місцями на парковках, складах, в офісах, на городах. Через Couchsurfing можна безкоштовно надати в розпорядження гостям свій диван чи ліжко, або самому знайти прихисток в іншій домівці. На Join My Meal запрошують до їжі або підсідають за стіл до інших, на Kleiderkreisel продають, міняються або дарують те, що залежалось в шафі для одягу. Ледь не кожного дня відкриваються нові платформи, які мають пробудити бажання ділитися.

Продукти харчування віддаються задарма

Валентін Турн (Valentin Thurn) заснував платформу Foodsharing, на якій приватні особи та торгівці можуть пропонувати іншим зайві продукти. На його думку, це соціальний проект, бо сусіди знайомляться. Культура шерінґу може підважити наше анонімне існування поруч один з одним. Турн – режисер документального фільму Taste the Waste, в якому йдеться про марнотратське поводження з продуктами харчування. Він запустив Foodsharing як відповідь на численні звернення людей, які хотіли щось змінити. Продукти віддають задарма, не міняючись. Для засновника це важливо. Його меседж: «Їжа має вартість, яка виходить за межі грошей. Платою є посмішка іншого». Так платформа фінансується лише через пожертви, внески учасників та громадські фонди. Майже всі співробітники працюють добровільно. Навіть сам стартовий капітал відштовхувався від шерінґ-ідеї. Його збирали через краудфандинґову ініціативу, ділячись витратами на хорошу ідею.

Діляться ліжками, місцями, столами

Не завжди все так некомерційно, як у цьому прикладі. Sharing може бути крупним бізнесом, з великим потенціалом. «З професіоналізації обмінної торгівлі постає нова галузь економіки», каже Карін Фрік (Karin Frick), співавторка дослідження Sharity: Die Zukunft des Teilens (GDI – Gottlieb Duttweiler Institut, 2013). До платних сегментів, які розвиваються найбільш стрімко, належать шерінґ автомобілями та помешканнями. Вже зараз такі служби як Airbnb, що запустилася у 2008 році в США, або засновані в Німеччині 9flats та Wimdu складають відчутну конкуренцію готелям. Часто це дрібні  старт-апи, які обертаються в «shareconomy“. Але й крупні підприємства вже долучаються до гри. Так автовиробник BMW заснував підприємство з шерінґу машинами під назвою DriveNow, у Daimler це Car2Go. До речі, Сar2Go розроблене не в стінах концерну, а в коворкінґ-офісі – тобто в приміщенні, де діляться робочими місцями та інфраструктурою.
 
Тренд шерінґу належить до стилю життя, який знаходить все більше прихильників та полягає у розумній відмові. Тут володіння чимось розглядається як баласт, а не як свідчення особистого успіху. А для молодого покоління digital natives ділитися – це навіть дуже smart і cool, як стверджують науковці GDI у своєму дослідженні про Sharity. Хоча згідно з результатами опитування ще доведеться закрити прогалину між тими, хто чисто теоретично вважає, що ділитися – це добре, і тими, хто це робить насправді. На відміну від розділених фотографій, вражень та музики позичений дриль таки зношується.