Наявна культурна інфраструктура в Україні, зокрема музейна, часто бачить себе радше господарником ніж мотором змін. Спільно з Українським центром музейного розвитку Goethe-Institut створює форми співучасті, в рамках яких музейні співробітники та представники незалежних ініціатив підвищують свою кваліфікацію та міркують над новими концепціями, з якими музеї як осередки культурного життя можуть досягнути особливого суспільного значення. У стартовому воркшопі у Дніпрі з 03.07.2018 по 07.07.2018 року взяли участь 23 спеціалісти з усієї України. Також були запрошені Манфред Віхманн та Катрін Пассенс з Меморіалу Берлінської стіни та Сара Грандке з Меморіалу Флоссенбюрг.
У 2016 році проект відбувся в Харкові та Запоріжжі. У 2018 році до участі у проекті були запрошені активісти і мультиплікатори з музейних середовищ Дніпра, Кіровограда, Миколаєва, Херсона та Одеси.
В межах практичної частини п'ять музейних команд отримали міні-гранти для реалізації власного проекту:
Технічний музей «Машини Часу»
Дніпропетровський національний історичний музей ім. Яворницького
Дніпропетровський Художній Музей
Музей історії міста Кам'янського
Миколаївський Обласний Краєзнавчий Музей
Херсонський Художній Музей
13 листопада у приміщенні Мистецького Арсеналу відбулася презентація п'яти проектів, що виграли міні-гранти, а також лекції з обговоренням німецьких музейних експертів.
Доктор Томас Лутц розповів про досвід Фундації «Топографія Терору» у висвітленні трагічних подій не лише з позицій жертви, а й через дослідження механізму злочину.
Доктор Йорг Скрібеляйт, директор Меморіального комплексу «Концентраційний табір Флоссенбург» поділився досвідом використання приватних фото в якості джерел для осмислення ролі рядових виконавців злочинних наказів.
Професор Аксель Клаусмайєр, директор Меморіального комплексу «Берлінський мур» поставив провокаційне питання: ким були охоронці кордону з боку ФРН – жертвами чи злочинцями?
