Moin, Moin!

Нещодавно завдяки сприянню Goethe-Institut в Україні мені пощастило взяти участь в семінарі «Бремен і Росток: два ганзейських міста» (07.-20.08.2016). І все було так надзвичайно, що я вирішила написати цю невелику статтю. Навіть з першим вітальним словом Moin вже зрозуміло, що досвід, що я отримала на семінарі був дійсно насичений країнознавством. І той, хто думає, що так вітаються лише вранці, помиляється. Це широко поширене на півночі Німеччини привітання можна використовувати в будь-який час дня і ночі. Але в чому ж полягає цей країнознавчий досвід? Відповідь на це питання стала для мене очевидною лише після семінару: це власно пережитий досвід та знання про країну, набуті безпосередньо в цій країні.

Ми вітали один одного Moin і куштували національні страви, такі як: Bremer Knipp, червоне фруктове желе і Bremer Klaben. Ми дізналися, що жителі Бремена зустрічаються біля Роланда, який є символом свободи, що Бремен складається з двох різних міст (Бремен і Бремерхафен) і багато цікавих речей, таких як історія слинявого каміння та багато іншого. Ці всі історії були для мене дуже захопливими та просто невірогідні. Для мене, Бремен також це місто велосипедистів (ви завжди повинні звертати на них увагу).

До того ж ми спростували для себе багато забобонів про німців. Вони дуже приємні та дружні люди, і в жодному разі не сором’язливі, як це вважається. Бувало, що я іноді стояла на зупинці і намагалась зрозуміти розклад руху транспорту, то люди на зупинці завжди були готові допомогти та надати поради щодо пересування по місту.

До речі, цей безцінний країнознавчий досвід ми отримали в команді 25 учасників семінару з більш ніж 15 різних країн, що стало важливою передумовою прекрасної атмосфери – не дивлячись на те, що ми всі настільки різні, нас поєднувало натхнення та спільні переживання.

Ми проводили різні дослідження у місті, і це було для мене насправді винахідливо, як можна бачити та вивчати одне і теж місто з абсолютно різних точок зору. Гарним прикладом є район Бремену, який я досліджувала зі своєю командою. Це Грьоплінген, район на 80% заселений мігрантами. Звичайно, в порівнянні з центром міста, цей район відрізнється тим, що в ньому більше сміття, менше культурних пропозицій і порядку, багато закусочних і навіть мечеть. Спочатку я була глибоко вражена таким контрастом, але потім я зрозуміла, що люди, які приїжджають з інших країн до Німеччини, в результаті приносять і частину своєї культури, і вона іноді є абсолютно іншою, але це теж потрібно визнати. Те ж саме повинні зробити і ті, хто має тепер свій дім в Німеччині. Спробуйте намагаються прийняти також інші звичаї і традиції, і в той же час не втрачаючи своєї власної ідентичності. І в цьому, напевно, є сенс, щоб знайти компроміс і побудувати правильний міст між культурами.

Потім ми відвідали Росток та Варнемюнде, тобто побували скрізь від Північного до Балтійського моря. Росток розташований в східній частині Німеччини, де раніше була НДР і до сих пір показує іншу картину того, як життя може виглядати по-різному в контексті  однієї держави. Для деяких кварталів характерні панельні будівлі.

Матьєс і Хьюго (коктейль з Просеко, сиропу меліси з лимоном або бузини, свіжої м'яти, шматочками лайму з мінеральною або газованою водою)  смакують дійсно надзвичайно. Тут, в Ростоку є також музей Штазі і працює театр під відкритим небом з талановитими акторами і сучасною інтерпретацією класичних творів, а також тут знайдеться багато чого цікавого на будь який смак.  
 
Отже, я хочу ще раз підкреслити на скільки важливо організовувати такі заходи і що я дуже вдячна Goethe-Institut в Україні за таку можливість отримати незабутні враження та безцінний досвід. Всі співробітники з Goethe-Institut, які організовують та розробляють такі семінари, є надзвичайно захоплені та натхненні цією ідеєю поширення країнознавства. Тепер це стало і нашим завданням передати цей досвід нашим учням. Адже вже на семінарі ми отримали купу ідей, як передати ці знання нашим школярам. Ми всі відчули Ганзу, їх ідеї, їх цілі та їх історію та надзвичайно глибоко пройнялися ідеями краєзнавчого семінару.