9 листопада 1989 року впав Берлінський мур. Минуло тридцять років, і від нього залишились поодинокі рештки, що слугують графітчикам та художникам для екстравагантного самовираження, наприклад на East Side Gallery в Мауерпарку. Попри відсутність фізичного поділу місто все ще формують невидимі стіни.
Von Маріне Ледук
Ми ходили слідами Муру в листопаді 2014, вересні 2015 та травні 2018 року, щоб відкрити для себе місто з різних боків. Адже саме у тих місцях, де колись стояв Мур, місто перевтілилось: на пустирі нічиєї землі звели модернову Потсдамську площу; проектами забудовників уздовж East Side Gallery або біля Мауерпарку зруйнувано контркультурні осередки, що виникали на прикордонних територіях; дехто продовжує використовувати покинуті території для альтернативних поселень та громадського садівництва. Під небезпекою опинились і самі рештки Муру: деякі забудовники намірились їх знести та розпочали зі шматку East Side Gallerу, що поступився місцем забудові дорогого житла. Такі проекти супроводжуються численними протестами, і це свідчить про сиволічну силу Муру та провалля між тими, що хоче стерти минуле, «стіну сорому», і спорудити сучасні багатоповерхівки, і тими, хто хоче зберегти стіну як нагадування про болісне минуле, прикрашене художниками, та свідчення альтернативного Берліна минулих тридцяти років.
На цій площі виставлені світлини з першої зустрічі мешканців Східного та Західного Берліна. За ними стоїть фрагмент Муру. Саме на цьому місці перші жителі східної частини міста потрапили на Захід. Ввечері 9 листопада Ґюнтер Шабовскі, член Центрального комітету СЄПН, проголосив по телебаченню, що перехід на Захід з цього моменту відкритий. Відразу до пропускних пунктів рушили маси людей. Прикордонний пункт на Борнгольмерштрассе став першим, що близько 22:30 відкрив шлагбаум.
Речниця меморіалу Єва Зьодерман сказала у 2014 році, що берлінці залюбки зруйнували б цю «стіну сорому» вщент. Навіть спорудження меморіалу тривало цілих 15 років. Багато-хто і сьогодні волів би, що не залишилось жодних слідів, а прикрашання як у East Side Gallery вони й поготів не сприймають. «Пам’ятні урочистості до 25-річчя показали, наскільки сильно ця тема все ще займає людей», пояснює Єва Зьодерман, «тому важливо зберегти те, що залишилось від Муру, щоб майбутні покоління могли зрозуміти, що тоді відбулось».
Не забувати про Мур – це також означає не забувати про тих людей, які загинули при спробі втечі. Про них нагадує як меморіал, так і білі хрести, які зустрічаються вздовж колишнього кордону.
Один єдиний фрагмент Муру - поодинокий свідок того, як виглядало це місце раніше, перш ніж тут звели торгівельний центр. Потсдамська площа була найбільшим пустирем нейтральної зони у розділеному місті.
Мур залишив видимі та невидимі сліди у міському ландшафті та серцях багатьох людей. Приклад – східноберлінські світлофори з відомими фігурками, які в 2000х роках почали з’являтися і на деяких вулицях західної частини. Багато берлінців все ще відзначають ментальні відмінності між західними та східними мешканцями. Як сказав один перехожий: «Часто й у наших головах мають впасти стіни».
Мур мав довжину 155 кілометрів. Колись це була порожня смуга землі між двома паралельними стінами розмежування, що розпізнається і зараз. Тут обладнали стежки і галявини.
Мур приваблює туристів, дехто користується цим: натовпи відвідувачів за пару євро фотографуються з фальшивим американським солдатом, передусім на Чекпойнт Чарлі. Цей перехідний пункт символічний, бо тут один проти одного стояли два «велетні» Холодної війни, американські і радянські війська.
Сувенірна крамничка біля East Side Gallery, обмальованого художниками фрагменту Муру довжиною 1,3 кілометри. Вона стала одним з магнітів для туристів у місті.
Ділянки нейтральної зони з комунальної власності були продані інвесторам для споруждення офісів та елітного житла. Інші ділянки, що також раніше були нічиєю землею, стоять, обнесені парканом, і не використовуються на втіху флори і фауни. Деякі проекти забудови, які вже стартували, не вдалось завершити через суперечки з сусідами. Найбільший будівельний проект називається Mediaspree та має надати нового вигляду берегам річки Шпреє, яка протікає через місто. Тут розмістились великі фірми на кшталт Mercedes та торгівельні центри, витіснивши сиволічні контркультурні осередки. У 2014 році між Муром та Шпреє виріс елітний житловий будинок, для якого було знищено частину East Side Gallery.
У 2018 році попри протести мешканців сусідніх кварталів ландшафт грунтовно змінився: будмайданчики виникали один за одним. Елітний житловий будинок на задньому плані зліва вже завершений.
Цей офісний комплекс пропонує прохід до річки, що було умовою проекту Mediaspree. Нажаль деякі будівлі як житловий будинок далі зверху не дотримались цього, повністю перекривши доступ до Шпреє.
Парк Стіни, або ж Мауерпарк, раніше був прикордонною територією, що розділяла квартал Пренцлауер Берґ. Після того як мешканці зробили з цього парк, він став символом Возз’єднання Сходу і Заходу. Його частини були продані для спорудження елітного житла.
«Стіна берлінців», що по-новому використовується мешканцями
Після падіння Муру берлінці швидко знайшли застосування вільним площам, щоб облаштувати спільне життя у кварталі та збирати разом жителів з двох частин міста. З дитячою креативністю, яку можна позначити як типово берлінську, там з'явились дитячі садки, парки, навчальні сільські господарства, культурні поселення, кафе та інші конструкції, які наче вийшли з казки. Мауерпарк став символом, особливо завдяки блошиному ринку та концертам, що відбуваються тут щонеділі.
Ліне, швейцарська художниця графіті, 2014. Цей фрагмент використовується графітчиками, унаочнюючи здатність жителів повертати собі місто та його історію.
Попри проект Mediaspree деякі осередки контркультури збереглися, а також виникли нові. У 2014 році біля річки, на комунальній земельній ділянці виникло наметове поселення. У 2018 році нас приймав у своєму домі Гусейн, який розводить голубів.
Спостерігати за Берлінським Муром сьогодні, вчора і завтра означає прослідковувати історію Європи та її конфліктів, зберігати пам’ять про людей, які це пережили, та краще розуміти сьогодення. Адже Мур як і його падіння все ще присутні в головах. Більше за політичні питання місто сформоване перш за все історією живих свідків тих подій.