Віртуальне у світі реального

Значення цифрових медій у бібліотечних фондах стає дедалі важливішим. Вони ж, у свою чергу, потребують нових форм презентації та поширення.

Наукові і публічні бібліотеки в Німеччині невпинно збільшують свої електронні фонди. В епоху мобільного Інтернету дедалі більше користувачів очікують від бібліотек широкої онлайн-пропозиції. І хоча тенденція до переходу у віртуальний світ однозначна, говорити про цілковите зникнення фізичних фондів бібліотек не можна. «Наші електронні фонди складають близько 9000 одиниць, а загальний фонд – 1,3 мільйони медій» – розповідає Інка Йессен, керівниця об'єднання районних бібліотек міста Штуттґарта. Водночас, за її словами, користувачі набагато активніше беруть електронні, а ніж друковані книжки.

З іншого боку, електронні медії більш витратні, відтак їхнє віртуальне представлення у бібліотечному каталозі або в Інтернеті, не кажучи вже у самих приміщеннях бібліотеки подекуди є справжнім викликом.

Прогалина на полиці

Молода науковиця Яніна Тауберт у 2013 році отримала премію фахового бібліотечного видання b.i.t. online за інноваційність дослідження. У своїй магістерській роботі Заочно присутні? Представлення і поширення цифрових медій у фізичному просторі дослідниця описує, зокрема, різні стратегії представлення електронних медій. По-перше, це орієнтування на потреби користувачів. Якщо керуватися цією стратегією, то, на думку Тауберт, слід, передусім, «заповнити прогалину на книжковій полиці» фізично, традиційно, тобто виокремивши місце для спеціального стенду, або ж завдяки QR-коду, який дозволяє швидко знайти потрібне медіа. «Зараз зникла потреба рекламувати у бібліотеці на кожному кроці онлайн-абонемент Onleihe, адже він уже й так добре відомий,» – ділиться своїм практичним досвідом Інка Йессен. Щоправда, і вона завважує роль зведення місточків між фізичним, реальний, і цифровим, віртуальним, світом. Так, у відділах Штуттґартської міської бібліотеки на полицях стоять лептопи з відповідними тематичними базами даних і вебсторінками для пошуку необхідної інформації. До прикладу, у відділі музики можна за посиланням зайти на сторінку електронної музичної бібліотеки Naxos Music Library, де у цифровому форматі зібрані мільйони дисків класичної та джазової музики, і працювати з відібраними медіями.

Цифрові рамки і 3-D-інсталяції

По-друге, бібліотеки поступово випробовують маркетингові стратегії, покликані не так представляти окремі медії, як створювати незвичну просторову ситуацію, подібно до лаунж-зон з електронними читанками, фізичний простір яких слугує ніби брамою у цифрові світи. За словами Тауберт, дедалі поширенішими стають цифрові форми зовнішнього інформування (digital signage), тобто «такі собі електронні плакати, або ж системи, де можна запустити електронні тексти, музику чи відео й у такий спосіб рекламувати багату бібліотечну пропозицію». Розмаїття технічних можливостей сягає від найпростіших цифрових фоторамок, складних сенсорних екранів для пошуку у бібліотечних фондах і аж до трьохвимірних форм презентацій відцифрованих матеріалів, керувати якими користувачі можуть рухами рук. Такі 3-D-технології вже застосовуються у Мюнхенській міській бібліотеці.

По-третє, бібліотеки дедалі активніше звертаються до стратегій посередництва, які, у свою чергу, акцентують увагу на просвітницькій та освітянській ролі бібліотек. (До бібліотечної пропозиції залучаються програми електронного навчання, кросмедійні проекти тощо). Інка Йессен наводить приклад своєї бібліотеки, де розміщено анімаційну перформанс-інсталяцію, якою можна рухатися. У фойє бібліотеки також встановлені екрани, на яких поперемінно транслюються нет-арт і читання ще невідомих авторів.

Почутий голос користувача

Невпинний перехід бібліотек на цифрові пропозиції створює можливості для залучення користувачів до формування бібліотечних фондів. Так, у наукових бібліотеках дедалі більшу популярність завойовує програма Patron Driven Acquisition (PDA), за допомогою якої користувач шляхом запиту в онлайн-каталозі ініціює придбання нових видань для бібліотеки. У публічних бібліотеках PDA-програма поки не використовується, але бажання користувачів у поповненні фондів враховуються. За словами Йессен, статистичні дані бібліотек дають змогу відстежити, які матеріали мають попит серед читачів, а яка ні. Втім, саме з закупівлею електронних книжок виникають труднощі: через складність урегулювання питання ліцензій і прав на електронні книжки бібліотеки можуть задовольнити далеко не всі літературні запити своїх користувачів.

Бібліотека як виробник

Однак, це не зупиняє постійного розширення електронної пропозиції бібліотек і її інтеграцію у мережі. У Штуттґарті, приміром, міська бібліотека спільно з Людвіґсбурзькою кіноакадемією розробила відеогід "Слова – це вчинки". Завдяки відповідному застосунку відеогід проводить екскурсію бібліотекою, показує короткі фільми, в якому діячі мистецтв розповідають історію землі Баден-Вюртенбурґ. Це так звана «доповнена реальність» – формат, де реальність комбінується з віртуальними елементами. У співпраці зі Штуттґартським фестивалем анімаційних фільмів бібліотека створила електронну базу даних Online Animation Library, в якій зібрані усі твори-лауреати фестивалю. Саме у «виробництві та пропозиції ексклюзивних цифрових продуктів» вбачає майбутнє бібліотек Інка Йессен. Утім, «фізичні фонди залишаться важливими і для молоді», – наголошує керівниця. Водночас вона відзначає сталу тенденцію до пошуку якомога стислої інформації.

У те, що в осяжному майбутньому бібліотечні фонди стануть виключно електронними, не вірить і Яніна Тауберт. Адже навіть сьогодні лише дещиця книжкових новинок з'являється не тільки в друкованому, а й у електронному форматі.