„Незалежні видавництва запорука книжкового розмаїття“
Вони відкривають таланти, видають високохудожні лімітовані книжкові серії та поетичні збірки: завдяки невеликим видавництвам німецький книжковий ринок вирізняється неабияким розмаїттям. Втім, малі видавництва, як і великі, змушені боротися з викликами цифрової епохи, вважає Штефан Вайдле, голова Фонду Курта Вольффа.
Німецькі незалежні видавництва, тобто ті, що не входять до складу видавничих концернів, в очах читачів знаходяться радше у тіні книжкового ринку. Поруч з великими видавництвами, як-от Penguin Random House, вони нагадують рятувальні шлюпки для невідомих талантів, закинутих тем, усього забутого незабутнього і божевільного в океані бестселерів. Утім, сама лише присутність «незалежних» на спеціалізованих виставках, як-ось Франкфуртський книжковий ярмарок, раз-у-раз показує, яке насправді значення вони мають для німецького книжкового ринку.
За оцінкою Штефана Вайдле, голови Фонду Курта Вольффа, діяльність якого спрямована на підтримку розмаїття видавничого і літературного ландшафту, в Німеччині існує близько тисячі незалежних видавництв. Щоправда, серед цієї тисячі багато видавництв спорадичного характеру або лише з однією книжкою у своєму арсеналі. Справді серйозні структури мають щонайбільше 120 незалежних видавництв, які з регулярною періодичністю видають книжкову продукцію широкого спектру: від белетристики і до науково-популярної літератури.
Малі тиражі, великі таланти
Перевага незалежних видавництв, за словами Вайдля, полягає у тому, що для них рентабельно видавати невеликі тиражі. Натомість великі видавництва роблять ставку на книжки, продаж від яких повертає до 15 000 євро видавничих витрат щомісяця. А це під силу небагатьом книжкам. Незалежні видавництва сміливо беруться за видавничі проекти навіть зі стартовим накладом 500 примірників – а це шанс вийти на книжковий ринок для поезії та маловідомих авторів. Нерідко цей вихід успішний.Так поталанило Штефану Вайдлю з виданням роману «Турдейська Манон Леско» російського письменника Всєволода Пєтрова. Німецький переклад роману майже забутого письменника вийшов спершу накладом 1000 примірників, потім був додрукований і передрукований – на сьогодні продано близько 10 000 примірників роману. Це один з типових прикладів того, як незалежні видавництва збагачують книжковий ринок: «Вони вірять у маловідомих і малоуспішних авторів та дають їм шанс,» – підсумовує Вайдле.
Найбільша складність, з якою зіштовхуються невеликі видавництва, пов'язана з поширенням продукції на ринку. Їм доволі важко потрапити на полиці книжкових крамниць – мережеві книгарні не квапляться з залученням малих видань до свого асортименту. Хоча, на думку Вайдля, саме урізноманітнення книжкового мейнстріму – це те, чого бракує сучасним книгарням, які шукають спасіння переважно у популярній англосаксонській літературі, у бестселерах.
Останні, проте, є лише дещицею літературної реальності, а сучасний читач уже навчився цінувати багату і строкату пропозицію, вважає Вайдль. І хоча невеликі видавництва у Німеччині створюються все рідше і рідше, їх кількість на ринку залишається і далі доволі репрезентативною і майже незмінною.
Гуртом краще
Причина такої сталості знаходиться не тільки у площині якості тексту. Дешеве брошурування й погане редагування чи непостійні супутники книжок з великим накладом. Така книжка, на думку Вайдля, вже не приносить втіхи. Інша справа книжки незалежних видавництв, нерідко виконані з надзвичайною прискіпливістю і ретельністю. Для кращого ознайомлення клієнтів зі своєю продукцією близько 60 видавництв з Німеччини, Австрії та Швейцарі об'єднали зусилля і вирішили створити за адресою Indiebook.de нову Інтернет-платформу, де незабаром можна буде знайти інформацію про незалежне книговидання і все довкола нього.Гуртування конче необхідно, зауважує Вайдль, адже «від 60 до 70 відсотків книжок купуються спонтанно». Тож, тому, хто не потрапив на перші полиці книгарень, залишається тільки мріяти про свого покупця. Час, як відомо, не зупинити: Інтернет давно витіснив книжку як головного носія інформації. «Раніше я звертався завжди до книжки, якщо потрібно було щось дізнатися, – розповідає Вайдль. Та ці часи минули.»