Ренесанс панельних будинків Негарні, але корисні

Колишня адміністративна споруда залізничних доріг Рейху в Берліні-Ліхтенберг після санації та перебудови під апартаменти.
Колишня адміністративна споруда залізничних доріг Рейху в Берліні-Ліхтенберг після санації та перебудови під апартаменти. | Foto (Ausschnitt): © GPU

Довгий час сірі коробки житлових будинків, зведені в НДР, сприймались немов ганебне тавро. Але сьогодні ця панельна забудова повертається як вигідний житловий простір – не в останню чергу завдяки вправним підприємцям на ринку нерухомості.

Називати їх гарними – це було б занадто. Але краса і не була їхнім призначенням: панельні будинки, що люди між собою називали плитами, спочатку розглядались як суто функціональна річ, а потім як виразники певних переконань. Вони були символом системи та свідком її занепаду. В минулі роки їх висміювали, ганьбили, критикували. Бажали, щоб їх знесли. Але будинки вижили, в Берліні, у Лейпцигу, в таких містах як Потсдам чи Ерфурт. Панельна забудова і надалі залишається видимим залишком німецького соціалізму.

Сірі житлові багатоповерхівки почали зводити передусім через брак житла у сімдесятих роках в НДР, щоб якомога швидше розселити якомога більше людей. Подекуди панельний метод застосовувався для забудови цілих міських районів, з квартирами для близько 100.000 людей. З часом вони стали втіленням соціалістичної ідеології рівності. Сьогодні ці анонімні житлові вежі виглядають чужими. Вони стоять порожні та сприймаються мов ганебне тавро. Якщо знаходиться інвестор, то він в більшості випадків їх зносить, щоб спорудити дорогі новобудови. І хоча на ринку житла великих міст майже всюди значно зросли ціни, люди все одно не хочуть жити у нечепурних коробках з НДР. Більшість воліє апартаменти з гарним проектуванням, дерев’яною підлогою, балконом і високою стелею.

Територія дешевої нерухомості

Ті ж, хто не може собі цього дозволити, витісняються на периферію. А у близькі до центру квартали переїздить все більше фінансово спроможних людей. Колесо джентрифікації обертається, житлової площі стає все менше, відтак вона дорожчає. І саме тут у гру вступає панельний будинок. Так вважає Лутц Лакомскі, генеральний директор проектної фірми GPU. Разом зі своїм партнером Арндтом Ульрихом він роками інвестує туди, куди ніхто більше не хоче вкладатися: вони скуповують у Берліні панельні будинки в аварійному стані, проводять їхню санацію та облаштовують всередині крихітні квартирки. Потім знову здають їх в оренду – за прийнятними цінами.

Для тих, хто шукає недороге житло, панельна забудова має перш за все одну перевагу: вона вже є. Це економить час, бюрократичні зусилля і витрати, а ціни на енергетичну санацію відносно невеликі. Цільові групи – це студенти, практиканти, пенсіонери, тобто ті, хто програв від джентрифікації. «Ми орієнтуємось на орендарів, які заробляють від 800 до 1.000 євро в місяць», каже Лакомскі. На ринку житла такі люди часто не беруться до уваги. «Всі хочуть гарних новобудов і самореалізації. А це не дешево. При цьому є велика кількість людей, які заробляють небагато, і їх також треба враховувати». Він як підприємець тверезо дивиться на речі: якщо є попит, він створює відповідну пропозицію.

 Недороге  житло

Таким чином панельний будинок у певному сенсі повертається до своїх витоків. Будучи спочатку ідеєю без жодного стосунку до соціалізму, метод будівництва з готових блоків розпочав свою тріумфальну ходу ще у часи Веймарської республіки. Тоді держава шукала можливості створення недорогого житла. Раціоналізоване масове житлове будівництво протиставлялось художньо обумовленій архітектурі та було націлене забезпечення людей, зокрема і з нижчих соціальних прошарків, належними помешканнями.

Тепер цей принцип дістався і до приватно фінансованого ринку житла. У будинку в районі Берлін-Ліхтенберґ, де були кабінети Міністерства держбезпеки НДР, Лакомскі та Ульрих розмістили невеликі квартири та дитячі ясла. А грубезну дев'ятиповерхову коробку на Франкфуртській алеї пофарбували у світлий колір. Більшість квартир тут мають площу 25 і 35 квадратних метрів, найнижча платня - 299 євро включно з комунальними витратами. Зрештою вартість квадратного метра тут менш цінна ніж розміри. У місті, що приваблює все більше молодих людей і у якому все більше мешканців живуть самі, бракує недорогих сінгл-апартаментів.

Між тим на панельні будинки звернули свою увагу й інші підприємці. Так інвестори придбали колишній гуртожиток НДР для тимчасових робітників на Вартерберзькій вулиці і мають намір провести санацію цього аварійного об’єкту. В результаті планується отримати 625 квартир.

Ущільнення замість краси

Панельні будинки переживають невеликий ренесанс, що вчергове вносить зміни у їхнє значення. Якщо у роки після Возз’єднання їх відкидали як емблему помилкової ідеології рівності, то сьогодні архітектор Давід Чіперфільд вбачає у них знак суспільної гетерогенності. В інтерв’ю газеті «Ді Вельт» британець говорить, що житлові коробки можливо й  виглядають гидко, але вони корисні, тому що забезпечують соціальну змішаність у місті. На його думку, важко уявити, щоб джентрифікація торкнулась панельних будинків. Саме їхній зовнішній вигляд та стигма їхньої історії роблять їх неприйнятими для джентрифікації.

Те, що Чіпперфільд розглядає з точки зору соціології, підприємці бачать прагматично. Наплив у міста зростатиме. Після того, як фірмі вдалось розмістити у панельному будинку дитячі ясла, така можливість відкривається і для шкіл, каже Лакомскі. «Все більшої важливості також набуває питання, як нам розміщувати біженців». Підприємство навіть планує спорудити нову будівлю висотою до 100 метрів. В цьому випадку йдеться також не про красу, а про ущільнення. Лакомскі думає про панельну забудову нового типу: збудовану для цільового використання – як це завжди було.