Архітектура та інтеграція
"Позбутися ролі прохача"

Соціолог Інґрід Брекнер розповідає в інтерв’ю про те, як будівництво житла та проектування міст можуть сприяти інтеграції і як уникнути конфліктів у соціальній сфері.

Пані Брекнер, розкажіть, будь-ласка, як житлобудівництво може сприяти процесу інтеграції населення?

Житлові умови і звички в інших культурах відрізняються від наших. Але німецькі архітектори часто не знають, скажімо, що слід обов’язково  враховувати у проекті квартири для мусульманської родини. Це і планування окремих приміщень для осіб різної статті, і те, що діти у мусульманських родинах з певного віку повинні спати у різних кімнатах, навіть санітарно-гігієнічні вимоги у нас різні. У Фінляндії вже реагують на такі особливості інших культур. Там, наприклад, багато громадських туалетів оснащено гігієнічним душем, адже мусульмани вважають використання туалетного паперу негігієнічним. Врахувати у проекті та встановити таку душову гігієну коштує порівняно недорого, але це був би знак, що ми зважаємо на потреби таких родин.   

Що може викликати конфлікт у будинках, де проживають багато родин?

У таких будинках слід, передусім, встановити правила користування спільними приміщеннями. Хто і що може виставляти біля дверей? Що можна робити у під’їзді? Куди виходить вентиляція? Запахи, до речі, можуть швидко спровокувати конфліктну ситуацію. Наприклад, у мене по сусідству мешкає турецька родина. Витяжка з кухні у них виходить у під’їзд. Особисто мені дуже подобається турецька кухня і її аромати. Але якщо комусь із мешканців будинку ці запахи не до вподоби, і він має постійно проходити повз під’їзд, то сварки тут не уникнути.

На що архітектори повинні звертати увагу під час проектування житла?

Якщо під час проектування нового житла архітектори не будуть зважати на потреби майбутніх мешканців, невдоволення і конфлікти майже гарантовані. Наприклад, більшості людей не подобається, коли ззовні хтось може заглянути у квартиру. Ця проблема вирішується завдяки розумному архітектурному проектуванню, і тоді мешканці не матимуть відчуття, ніби вони перебувають під постійним спостереженням.

Поговорімо тепер про планування і будівництво міст. Як місто може полегшити процес первинної адаптації мігрантів?

Планувальники повинні подумати про організацію громадського простору міста. Скажімо, вони можуть встановити правила користування парками. Це також дозволить визначити межі толерантності містян. Візьмемо до прикладу Берлін: тут мігранти використовують Темпельгофське поле (Tempelhofer Feld)  для гриль-пікніків. Як бачимо, користування громадськими місцями – це завжди питання переговорів і домовленостей: що містяни сприймуть, а що ні?

Канадський журналіст і письменник Дуґ Сандерс тривалий час займається питанням „розвитку міст і міграції“. Він говорить про  „Arrival City“ – „місто прибуття“. Як німецьким містам стати такими місцями, в яких мігрантам було б легше освоїтись і твердо стати на ноги (зокрема і в економічному сенсі)?

Скажімо, можна перетворювати перші поверхи будинків житлових масивів на приміщення промислового призначення. Багато мігрантів можуть заробити гроші лише завдяки приватній підприємницькій діяльності. Для цього їм нерідко потрібні придатні та доступні приміщенні. Тож під час проектування нових житлових масивів необхідно на перших поверхах будинків планувати місце для крамниць, мовних курсів, дитячих садочків тощо. Звісно, це питання дискусійне, адже через надзвичайний попит на ринку житла кожен збудований квадратний метр використовується як житлове приміщення. Але так ми матимемо житлові райони, в яких їхні мешканці бувають тільки для того, щоб поспати. Такий підхід ускладнює процес адаптації й оселення мігрантів. Звісно ж ідеальною є інтегрована концепція. До речі, про неї говорить і Сандерс. За цією концепцію особа живе, працює й отримує освіту одночасно, в одному місці. Тоді входження до нового суспільства відбувається швидше. А кожен рік затягування процесу прибуття, освоєння і старту у новому суспільстві - це для мігрантів втрачений рік. Крім того, значною допомогою для міста є ті містяни, які віддають свої перші, обжиті, квартири новим прибулим, або ті, хто пропонують їм робоче місце у себе на підприємстві.    

Чимало біженців все ще проживають у тимчасових помешканнях або притулках. Наразі для них не вистачає постійного житла за доступними цінами. Чи достатньо робиться сьогодні для того, аби забезпечити біженців новим житлом?

Сьогодні виник великий дефіцит постійного житла для біженців. Причина тут у суттєвому зменшенні будівництва соціального житла через урізання державних дотацій. Ми маємо швидко реагувати. Нам потрібні нові ідеї. Сьогодні багато архітекторів пропонують так звані модульні будинки. Але вони, на превеликий жаль, можуть бути одно- максимум двоповерховими. А там, куди прибувають багато людей, бракує саме площ. У цьому випадку доречнішою була б висока та щільна забудова. Втім, існує небезпека того, що завеликі новобудови викличуть протести мешканців сусідніх будинків.

Чи можна дати мігрантам можливість якось долучитися до будівництва житла?  

Будь-яку можливість залучення мігрантів варто використовувати. Багато хто з них мріє про нормальну роботу, вони не хочуть роками сидіти без діла. У Гамбурзі є один чудовий проект, в рамках якого біженці братимуть участь у будівельних роботах. У Любеку діаконія, соціальна служба при церкві, залучає біженців для роботи перекладачами або прибиральниками у своїх закладах соціального обслуговування і допомоги. Таким чином, біженці отримують самостійну роботу і позбуваються ролі прохача.