Коворкінґ-простори Бібліотеки по-новому

Коворкінґ-простори

Популярні нині коворкінґ-простори вважаються новими моделями трансферу знання та спільної роботи. Чи можуть такі класичні місця отримання знань як бібліотеки з користю для себе застосовувати ці моделі? Про це та інше в інтерв’ю з Уве Нюштедтом (Міська бібліотека Вольфсбурґа) і Крістіаном  Кордесом (співробітник коворкінґ-простору).

Пане Кордесе, що таке коворкінґ-простір?

Коворкінґ-простір – це місце, де люди спільно використовують інфраструктуру і ресурси від вай-фай і до принтера. Головне, що вони об’єднуються в одну спільноту, діляться знаннями один з одним, допомагають один одному, і самі, їхня робота виграють від  того. Для мене коворкінґ – це рух, що базуються на п’яти основних цінностях. Це - спільнота, співпраця, розмаїття, відкритість і тривалість.

Пане Нюштедте, можливо, бібліотеки і є цими коворкінґ-просторами?

Нюштедт: Бібліотеки завжди були місцями, де люди зустрічалися і працювали разом, доповнюючи один одного. Втім, для мене існує суттєва відмінність між бібліотеками та моделлю коворкінґа: бібліотеки все ще вбачають своє головне завдання у наданні користувачам медій, водночас в основі коворкінґа знаходиться дещо зовсім інше, а саме обмін знанням.

Кордес: Для мене також між ними більше відмінного, аніж спільного. Бібліотеки знаходяться сьогодні на шляху пристосування своїх пропозицій до вимог цифрового суспільства. Натомість у коворкінґ-простірі люди створюють спільноту, на цьому базується ідея коворкінґа. Тобто, люди тут об’єднують і розвивають свої так звані м’які навички (soft skills). Тому я б не квапився з начіплянням бібліотекам табличок “коворкінґ”  або “спільний офіс”.

Розумна співпраця

Попри відмінності коворкінґ-простори і бібліотеки можуть виграти один від одного. Ось і ви теж співпрацюєте один з одним.

Нюштедт: Так, вірно. Не так давно ми в міській бібліотеці Вольфсбурґа вирішили запропонувати нашим користувачам такий собі смартфон-клуб, де можна дізнатися все про різні мобільні пристрої та їх використання. Ми швидко зрозуміли, що для реалізації цієї ідеї нам потрібні партнери. Так почалася співпраця з медійним центром і коворкінґ-простором Шиллер 40 (Schiller 40), яким керує Крістіан Кордес. Сьогодні смартфон-клуб входить до нашої постійної пропозиції. Він став справжнім збагаченням і для співробітників бібліотеки. Я й сам щоразу дізнаюся там про щось нове і вчуся чомусь новому.  

Кордес: Для мене важливим у роботі з міською бібліотекою було те, що наша співпраця зародилася завдяки мотивації усіх її учасників. У нас не було ані доручення зверху, ані програми. І це, на мою думку, єдиний шлях розумної співпраці, за якої всі гравці можуть отримати користь один від одного. І лише згодом з практичного досвіду нашої співпраці ми розробили концепцію співпраці наших інституцій.

Ми всі знаходимося під тиском інновацій. Але я вважаю, що не потрібно квапитися і змушувати бібліотеки робити те, з чим вони поки що не в змозі упоратися. Якщо бібліотека має інфраструктуру і ресурси, це ще не означає, що вона є сучасним простором для спільної роботи людей. Головне завдання бібліотеки – надання користувачам медій та інформації і це докорінно відрізняє бібліотеки від принципу коворкінґа.

Пане Нюштедте, Ви теж так уважаєте?

Так, я погоджуюся з Крістіаном. Нам, бібліотекам, ще треба працювати і працювати. Втім, я переконаний, що головне завдання бібліотек у майбутньому далі і далі зміщуватиметься у бік надання або ж трансферу саме знань.  Візьмемо до прикладу нові інформаційні технології: тут бібліотеки не просто повинні абстрактно говорити про можливості та ризики цих технологій – що ми вже й так робимо, - а вони повинні постаратися і придбати пристрої, про які розповідають, і дати можливість співробітникам на практиці експериментувати з ними.  

Розширення компетенцій

Якими компетенціями мають володіти співробітники бібліотек, щоб відповідати вимогам сучасності? 

Нюштедт: Якщо вбачати у бібліотеках посередника у передачі знань, як того вимагає сучасне суспільство, то тут ми претендуємо на роль консультантів, тобто ми хочемо надавати нашим користувачам, кожній людині, що звернулася до нас, індивідуальні консультації, тоді вимоги до наших співробітників, певна річ, зростають.  Зокрема, вони мають бути комунікативними, зацікавленими, допитливими, і, що головне, відкритими для нового. Крім того, дедалі важливішого значення набувають медійні компетенції та вміння їм навчати. Щоправда, освітню роботу можна делегувати зовнішніми експертам і, приміром, залучати професійних медіа-педагогів. У будь-якому випадку, головне, вбачати у бібліотеках відкритий простір, де, важливу роль відіграють і медіа-педагоги.

Якої Ви думки про спільні проекти бібліотек і старт-ап-мереж?

Нюштедт: Такі проекти, на мою думку, доволі  цікаві. Щоправда бібліотекам тут ще є над чим працювати. Тож за теперішніх умов уявити на практиці таку співпрацю мені важко. 

Кордес: Тут я радше скептик. Такі проекти конкуруватимуть з класичними програмами стимулювання економічного розвитку. І тут виникають труднощі різного характеру. Адже навіть у коворкінґ-просторах, які за своєю структурою виступають такими собі інкубаторами бізнес-моделей, ми, щойно виникають конкретні питання щодо заснування бізнесу на практиці, відразу ж впираємося у свої межі.