Стрімінґ Цифровий концерт, віртуальна аура?

Диригент сер Саймон Реттл здіймає паличку, камера рухається услід, і весь світ слідкує за цим. Транляція наживо через стрімінґ стає дедалі більшим шляхом для нового донесення музики. І шанс для оркестрів та окремих митців.

Музика – мистецтво перформативне: в ті миттєвості, коли відбувається  концерт, виникає особлива аура його неповторності, подійності. Вальтер Беньямін у своїй праці 1936 року „Витвір мистецтва в епоху його технічної репродукції“ писав про зміни, які тут відбуваються. 80 років потому медійний світ став іншим, а разом з ним  під знаком диґіталізації видозмінюється і демонстрація музики – на місце запису приходить стрімінґова трансляція, яка у режимі реального часу, стираючи залаштункові кордони, переносить музичний концерт на всі пристрої, під’єднані до інтернету. Чудова річ, та виникає лиш одне питання: чи траслюється разом з перформансом і його аура?

вихід за межі зали

Історія виходу музики з концертних залів сягає кінця ХІХ століття. Тоді з’явився фонограф – пристрій, який міг записувати та відтворювати звуки. Згодом стала можливою бездротова передача  музики на відстань за допомогою телеграфного та телефонного зв’язку, хоча при цьому її звучання супроводжувалося сторонніми шумами, прибирання яких довго було головним завданням звукотехніків. Ще далі пішли піонери електронної музики, наприклад композитор і диригент Карлгайнц Штокгаузен. Він позбавляв свою музику будь-яких конкретних прив’язок, а відтак, на думку багатьох, і її аурних характеристик. Це співпало у часі з підйомом радіо та телебачення – засобів масової інформації, завдяки яким поширилась жива трансляція концертів.
 
Від початку свого існування німецькі державні радіокомпанії транслювали концерти і робили їх доступними для широкого слухача, який сидів вдома перед радіоприймачем. Важила передусім аура співприсутності виконавців і публіки. Тому організатори концертів, а також опери намагались через трансляцію зробити подію для широкої громадськоті. Що аж ніяк не тішило знавців музики, які насамперед цінували максимально чистий звук за найкращих акустичних умов.

новий чудовий аудіосвіт

Цифрові технології дозволили майже повністю позбавитись сторонніх шумів під час технічного виробництва, запису та відтворення звуків. Та віра в ауру живих концертів живе далі, і не тільки серед консервативних шанувальників, а й поміж прибічників цифрової культури звуку. Тож під маркою стрімінгу старі та нові велетні музіндустрії оснащуються для високоякісної передачі музики у реальному часі. „Стрім наживо, коли події передаються у реальному часі, схожий на справжній концерт, адже він прив’язаний до теперішнього, має свій початок і кінець“, – пояснює онлайн-журналіст Йоганес Бойє й одразу уточнює: „Але це окремий вид медіа“. Соціальні мережі, стартапи, великі музичні інституції – усі діячі нової аудіоери намагаються забезпечити собі частку цього віртуального простору необмежених аудіоможливостей, почасти і через цей новий спосіб передаці, щоб у стрімі перенести до цифрової епохи ауру живої події.  

У віртуальному просторі такі стартапи як maxdome, Concert Vault, Skyroomlive, electrosound.tv, Livestream і 55artsclub пропонують частково безплатні послуги для запису концертів. А той, хто хоче насолодитися трансляцією у режимі реального часу, здебільшого має заплатити. Натомість такі сервіси як „dooop“ використовують можливості Інтернету. Тут музиканти можуть поширювати приватні концери як live stream, не прив'язуючись до видавництв і компаній звукозапису. Разом з тим загальні слухацькі звички набувають розвитку, протилежного прогресу в акустиці, та загрожують звести все до легковажної культури. Попри найкращі зразки техніки музика все частіше прослуховується на поганих переносних динаміках. В поєднанні з маніпульованістю цифрових аудіофайлів, живих чи записаних і потім відтворених, це підважує саму цінність музикантів - і самої культури слухання. 

класика як стрім

"Музика як найбільш плинне з усіх мистецтв набула у цифрову епоху небаченої раніше доступності як надійно законсервована жива подія, що доступна завжди і всюди за невелику платню", так музичний критик з Берліна Фредерік Ганзен підсумовує цей стрімкий розвиток. На противагу йому цифрове поле займає і висока музична культура, хоч і робить це з деяким запізненням. Так в рамках ініціативи Go Plus оркестр Ґюрценіх з Кельну пропонує за сезон стрімінг п'яти концертів "без вхідних білетів", а Берлінський філармонічний оркестр націлений на світове лідерство у класі живої трансляції. "Тут ми граємо лише для Вас" - так звучить гасло оркестру, яким він популяризує свій Digital Concert Hall, перераховуючи численні варіанти прийому домашніх концертів: "Телевізор, комп'ютер, планшет чи смартфон". З метою бездоганної трансляції у студійній якості оркестр доклав зусиль для створення аудіоплатформи стандарту "high resolution" і тримає напругу зворотнім відліком червоного годинника, який показує час, що залишився до наступної живої трансляції, наприклад Grand Macabre Дьордя Ліґеті.

Тут видно, які шанси пов'язані з живим стрімінгом: він довзоляє шукати на мережевих широтах нові прошарки слухачів, поєднує розпорошені спільноти любителів Нової музики та створює для занепалої галузі нові можливості монетаризації. Так, сплативши річний внесок, можна стати безпосереднім свідком великих концертних подій. Але чи може ефір передавати ауру особливого відчуття і чи не затмарюється доступністю блиск ексклюзивності? Ні, поки стрімінг розуміється як нове явище на полі музичних медій, що не загрожує враженням від живої події, а доповнює її. Навіть за ідеальної передачі звуку віртуальна аура цифрової звукопередачі не може замінити мультисенсорний досвід концертного залу та перформативну взаємодію між сценою та глядачами. Але якщо дивитися на стрім як на підготовку до реальної насолоди від присутності на місці події або ж як на можливість доступу до високоякісних пропозицій навіть у культурно слабких регіонах, тоді тут можна побачити багато перспектив, що не залежні від наявних структур. 

Проект Digital Concert Hall у Києві