Автономія учнів та роль вчителя Впровадження автономії у навчaльні програми

Вчителі відіграють важливу роль у сприянні автономії.
Вчителі відіграють важливу роль у сприянні автономії. | Photo (detail): © Blend Images - Fotolia.com

Упродовж десятиліть автономія залишається ключовим словом дидактики іноземних мов: фокусування уваги на учнях, підтримка індивідуальних стилів навчання та власної відповідальності. Та який ефект це справляє на роль вчителя і як можна сприяти учнівській автономії на своїх уроках?
 

Автономію можна визначити як здатність учня у різних ситуаціях і контекстах перебирати на себе ініціативу щодо власного навчання. Сюди входить здатність усвідомлено приймати рішення та виконувати їх, а також вміння організувати прийнятне навчальне середовище.  Під поняття автономії також підпадають навички учня знаходити людей і ситуації, сприятливі для навчання,  і здатність до рефлексії свого навчання в цілому (Tassinari, 2010).

Концепція автономного навчання не означає «все й одразу або нічого». Це поступовий процес, розвиток якого залежить від взаємодії багатьох факторів, серед яких позиції та переконання учнів і вчителів, які беруть участь у навчальному процесі, взаємодія між ними, контекст навчання і викладання та інституційні умови.   

Вчителі підтримують і мотивують

На відміну від розповсюджених уявлень вчитель виконує дуже важливу функцію у сприянні автономії: він уважно слухає учнів, мотивує їх виявляти власну ініціативу у навчанні, підтримує у формулюванні власних реалістичних цілей та у  впровадженні їх до навчальної програми. Вчитель надає учням навчальні матеріали, висловлює поради і конструктивні відгуки. Результати досліджень та практичний досвід засвідчують, що саме роль вчителя та інтеракція між вчителем і учнем виступають вагомими факторами розвитку автономії (див. Arnold & Fonseca-Mora 2016).  

більше свободи для учнів у прийнятті рішень

Заняття на засадах автономії вимагають від учнів активного залучення до формування самого навчального процесу. Наприклад вони приносять на заняття власні навчальні матеріали, вчаться оцінювати свої вміння самостійно й у групах, у щоденнику проводять рефлексію процесу свого навчання. Через узгодження спільних цілей, способів навчання чи навіть завдань з’являється навчальна спільнота, яка збагачує заняття.

Для багатьох учнів такий спосіб участі у процесі навчання все ще незвичний.  Щоб закласти підвалини для успішної переорієнтації учнів, вчителі повинні відкрито говорити з ними на тему автономії та поступово передавати їм дедалі більше відповідальності за навчальний процес.  

Пропонуються три кроки (Scharle, Szabó, 2000),  які стануть у нагоді учням для досягнення більшої автономії. Спочатку вчитель має сформувати в учнях усвідомлення автономії, що досягається через новий погляд на навчання та мотивування учнів до рефлексій свого процесу та можливостей навчання і у позакласний час.  Після цього вчитель може через засвоєння нових компетенцій, ролей та поведінки докластися до того, щоб учні змінили своє ставлення. Зрештою учням передається дедалі більше відповідальності, так що вони можуть змінювати організацію заняття і мають більше простору для дій, щоб приймати власні рішення про матеріали та завдання та впроваджувати їх.

приклад уроку сприяння автономії

Для унаочнення концепції учнівської автономії візьмемо як приклад мовне заняття рівня В1. Після того, як учні увійшли в клас, вони спочатку розставляють столи так, щоб утворилися шість острівців. Вчитель розкладає картки і папки: один стіл позначається як «Читання», другий – «Аудіювання», інші «Письмо», «Мовлення», «Граматика» і «Лексика». Так на стіл „Граматика“ кладеться довідникова література разом зі збірниками вправ.

За допомогою розведення столів можна просторово розділити різні теми. За допомогою розведення столів можна просторово розділити різні теми. | Foto (Ausschnitt): © Martin Welker На попередньому занятті за допомогою анкети підбивається проміжний підсумок, а учнями визначаються ті сфери, в яких вони хотіли б поліпшити свою компетенцію. Тепер вони сідають за певний стіл на ту тему, яку хотіли б поглибити.
 
Учні беруть матеріали, вибирають завдання та починають. Для довідки і пошуку вони можуть користуватися смартфонами, нотбуками і планшетами. За бажанням вони працюють в парі, по троє або ж самостійно. Вчитель по черзі підсідає до учнів, слухає їх, ставить запитання і дає стимули. В кінці кожного завдання здійснюється коротка оцінка, на якій обговорюються питання «Що Ви вивчили під час цього завдання?» або ж «Які у Вас враження від цього завдання і чому?».
 
Деякі учні справляються швидше за інших та беруться за наступне завдання. Дехто упродовж уроку не повністю завершує роботу і продовжує працювати над завданнями після заняття. Група, що займається граматикою, має запитання щодо форм дієслів. Спільно вони складають таблицю з вибраними формами дієслова, які вони хотіли б засвоїти. Вони йдуть до комп’ютера та друкують там табличку, яку представляють незадовго до кінця уроку. Інші учні також звітують про свою роботу протягом уроку, звучать запитання і відповіді на них. Після цього кожен обирає для себе домашнє завдання.
 
Завдання в рамках навчального гуртка сприяє тому, що учні поліпшують як свою мовну, так і навчальну компетенцію. Серед іншого вони на основі самооцінки вчаться ставити пріоритети для свого навчання, ділитися вивченим з іншими та приймати рішення для подальшого навчання.
 
СПИСОК ПО АВТОНОМІЇ ДЛЯ ВЧИТЕЛІВ
 
Автономні дії залежать не лише від ставлення, переконання та здібностей кожного окремо, але й від інституційних рамкових умов. Відтак нам потрібно усвідомити усі ці фактори, щоб створити нові простори для дій. Як стимул до саморефлексії служить даний список (за Lamb, Jiménez Raya und Vieira (2007: 47-53):
 

  • Ставлення і воля: я дійсно переконаний в автономії? Що я хочу цим досягти?
  • Впровадження і гнучкість: як можна поводитись з локальними обмеженнями і все-одно забезпечувати простір свободи?
  • Союзники і комунікація: з якими людьми з мого професійного оточення я можу обмінюватися враженнями? Які врізці є у мене – зокрема й з інших сфер життя? 

Спілкування з колегами про автономію дуже допомагає. Спілкування з колегами про автономію дуже допомагає. | Foto (Ausschnitt): © contrastwerkstatt - Fotolia.com

Зробити перші кроки

За саморефлексією слідує перший крок до більшої автономії. Задайтесь конкретними цілями, наприклад дати можливість учневі на Вашому курсі преставити на занятті свій улюблений текст. Невеликі кроки – це краще, ніж взагалі ніяких.
Крім того поміркуйте над тим, які ідеї та матеріали Ви могли б застосувати на занятті, що сприяє автономії. Йдеться про (більш) відкриті завдання, навчальні сценарії та проекти.
 
Поміркуйте в якості рефлексії над тим, що Ви розробили і впровадили, і як це було сприйняте. Це може відбуватися в рамках навчального щоденника, а й у розмовах з іншими вчителями та учнями. Та найважливіше те, щоб навіть тоді, коли не все відразу йде так, як задумувалось, Ви продовжували свою роботу.література

Arnold, Jane/Fonseca-Mora, Carmen (2016): Affektive Faktoren und Autonomie beim Fremdsprachenlernen. In: Martos, Javier/Tassinari, Maria G. (Hg.): Intercultural German Studies (= Jahrbuch Deutsch als Fremdsprache; 40). München: Iudicium, S. 163–176.

Dam, Leni (1995): Learner autonomy 3. From theory to classroom practice. Dublin: Authentik.

Lamb, Terry/Jiménez Raya, Manuel/Vieira, Flavia (2007): Pedagogy for Autonomy in Language Education in Europe. Dublin: Authentik.
Rogers, Carl R. (1984): Freiheit und Engagement. Personenzentriertes Lehren und Lernen. München: Kösel.

Scharle, Agota/Szabó Anita (2000): Learner autonomy. A guide to developing learner responsibility. Cambridge: Cambridge University Press.

Tassinari, Maria G. (2010): Autonomes Fremdsprachenlernen: Komponenten, Kompetenzen, Strategien. Frankfurt am Main: Peter Lang.