Розписувати яйця на Великдень – звідки походить така традиція? Про неї можна дізнатися у німецькому музеї пасхальних яєць, який збирає не тільки традиційні екземпляри, але і твори сучасних художників.
-
Photo (detail): © Gemeinde Sonnenbühl
Якщо вважати, що у пасхального зайця та яєць є домівка, тоді вона певно знаходиться у тихому містечку Зонненбюль, що в регіоні Баден-Вюртемберґ. Адже саме там представлена мабуть найбільша колекція мистецького розпису яєць з усієї Німеччини. І демонструється вона у «Музеї пасхальних яєць», що розмістився в будинку старої місцевої школи. Тут зібрано близько 10.000 художніх робіт, серед яких традиційні писанки, але також і мистецькі зразки та прикраси. Кожного року колекція поповнюється. Анна Баркефельд керує цим незвичайним зібранням з 1997 року.
-
Photo (detail): © Gemeinde Sonnenbühl
Традиція розпису та дарування яєць сягає корінням аж Середньовіччя і сьогодні залишається невід’ємною складовою християнського свята. Музей пасхальних яєць збирає традиційні роботи з приватної спадщини, але й замовляє нові твори у художників, які спеціалізуються на розписі яєць. Через покоління передаються такі майстерні прийоми як перфорування, вишивка чи фрезерування.
-
Photo (detail): © Gemeinde Sonnenbühl
Традиційні писанки, що представлені в експозиції, здебільшого походять з селянських християнських родин і в залежності від регіону змінюють кольори та мотиви. Натомість мистецький розпис часто не має більше прямого зв’язку з християнським Великоднем, а для креативності художників тут не має жодних меж. Так Татьяна Гайфінґер спеціалізується на російському лакованому мініатюрному розписі.
-
Photo (detail): © Gemeinde Sonnenbühl
Музей пасхальних яєць відкритий для відвідувачів з лютого до листопада. Тут можна також відзначати дні народження – звичайно ж розписуючи яйця. Директорка Анна Баркефельд розповідає, що увагу багатьох дітей привертає яйце Coca-Cola, на якому можна розпізнати логотип. Чоловіки особливо захоплюються перфорованими орнаментами, а багатьох жінок вражають вишиті чи в’язані візерунки. Сама Анна Баркефельд відзначає писанку-автомобіль: всередині розрізаного гусячого яйця на підкладці стоїть крихітна пожежна машина.
-
Photo (detail): © Gemeinde Sonnenbühl
Найбільше завдань у музею звичайно ж в передпасхальні тижні: проводиться великодній ярмарок мистецьких робіт, на який приїжджають художники з усієї Німеччини. До того ж музей кожного року проводить спеціальну виставку, для якої замовляє нові художні твори. Гасло 2018 року – «червоний у шкарлупі». Усі експонати витримані у червоному кольорі, напевне взагалі найстарішому у палітрі пасхальних яєць.
-
Photo (detail): © Gemeinde Sonnenbühl
На Великдень не можна забувати і про зайця: в страсну п’ятницю відвідувачі можуть спостерігати, як виплавляють цукрового зайця. Таким давнім прикладним мистецтвом володіють лише окремі кулінари у Німеччині. Вони точно знають, як готувати, нагрівати, фарбувати і зрештою виливати у форму. Якщо традиція писанкарства відома в багатьох частинах Європи, то пасхальний заєць – це німецька історія. Але й тут маємо справу з давньою традицією: ще Йоганн Вольфганг фон Гете описував, як на Великдень діти шукали яйця, заховані пасхальним зайцем.
-
Photo (detail): © Gemeinde Sonnenbühl
Щоб мистецтво розпису не забулося, Музей пасхальних яєць постійно проводить заходи для дітей. Наприклад на заняттях з мистецтва у школах майстри яєчного розпису Даніела Льоббе та Рут Ґвозджь навчають своїх технік розпису. Так створюються яскраві писанки у стилі поп-арту, емоджі, ніндзя або з блискучими квітами на галявинках.
-
Photo (detail): © Gemeinde Sonnenbühl
Як довго протримаються експонати на вітринах? Про це не знають навіть експерти музею. Порцелянові яйця 19 сторіччя – найстаріші на виставці, але і серед природніх яєць деякі мають вже довгу історію. Так музей зберігає два страусових яйця з сьогоднішньої Намібії, яким 100 років. У 1918 році їх привіз один поліцейський з колоніальних земель тодішньої Німецької південно-західної Африки.
