Швидкий вхід:
Перейти прямо до змісту (Alt 1)Перейти прямо до навігації другого рівня (Alt 3)Перейти прямо до головної навігації (Alt 2)

Поп 2019
Autotune, Cancel Culture, пісні для дітей

Ebow
Ebow | Photo (detail): © Mirza Odabasi

2019 рік закінчує цілу декаду, і тому зроблені висновки мають особливу дію. Нове століття манить, посміхається, погрожує. Двадцяті роки 21 століття! Щоб вдало увійти в них, слід знати, що залишаєш – що продовжує звучати в голові, у серці, про що ведеш дебати, а що можеш відразу викинути на смітник?

Звук 2019 року – все ще жертва ТОГО САМОГО тренду в музичному саунді десятиліття - Autotune. Він скрізь. 20 років тому Шер познайомила світ з цим ефектом у своєму альбомі «Believe», зробивши це поза всякою конкуренцією. Минулої осені 73-річна співачка зіграла п’ять концертів у Німеччині в рамках свого світового турне, яке замикає коло для Autotune – придуманий для заглажування невеликих огріхів у вокалі, сьогодні він використовується усіма, від хороших чи поганих реперів до гурту Deine Mutter. Абсолютний must-have поп-музики останніх років, її святий Грааль – але 2019 рік показав, що дух часу прагне змін. Через продукцію різного характеру – хоча б від визнаної зірки реп-мейнстріму Apache 207 – можна побачити, що таке специфічне звучання незабаром відійде в історію як конкретна епоха поп-музики, відтак кожен, хто у нові часи захоче сучасного звуку, буде інстинктивно уникати цього ефекту.

Різноманітність на противагу консервативності

Реп у минулому році показав набагато більше руху,  тож без загравань з наївним культурним оптимізмом можемо говорити про прогрес.

Причина, мабуть, в зростанні привабливості жанру, в який потоками пішли нові ідеї, нові люди, здобуваючи вплив. Помітно більше різноманіття: жінки, небінарні люди, квір – це ще не мейнстрім хіп-хопу, але чинник, з яким треба рахуватися. Приклади: Ostberlin Androgyn, реперка з Геттінгена Haszcara, мюнхенка курдського походження Ebow, що перебралась до Відня. Її останній альбом K4L  розшифровується як самоствердне гасло Kanak for life і відсилає до актуальних дебатів про походження та ідентичність. Написана на цю тему  збірка Ваша батьківщина – наш кошмар (Eure Heimat ist unser Albtraum)  привернула багато уваги у 2019 році. Серед її видавців - берлінська журналістка Хенґамех Яґхообіфарах (Hengameh Yaghoobifarah), яка з’являється у відеокліпах Ebow.
 
Тож жанр не обмежується вкоріненим чоловічим клубом, в якому кожен гомофобський чи мізогіністський випад розглядається як цінна основа існування «автентичної» культури. Тестостеронова фракція все ще активна, але образливі випади разом з їхніми авторами вже не толеруються у власному середовищі як звичайне явище.
 
Це дуже чітко показує скасування у Раштатті концерту Kollegah. Цей репер живиться з провокацій – його альбом JBG3 спільно з Farid Bang через тексти з антисемітським прочитанням спричинив скандал на ECHO 2018, що згубило й саму премію. У 2019 році розголос більше не сприяв Kollegah , а навпаки – завдав йому економічних збитків: скасування концертів, загроза відміни виступів, що проходили під місцеві протести. В такій ситуації опинився і trap-репер Bausa, який піднявся на позицію провідного виконавця на цьогорічному Reeperbahn Festival через скасування виступу Foals. Фестиваль, який виступає за різноманітність і в першу чергу за залученість жінок до музичній індустрії,  був змушений давати раду з shitstorm-хвилею обурення через сексистські фрази в текстах цього на перший погляд досить сумирного артиста. Концерт Bausa відбувся, але поганий присмак залишився, і це заторкнуло як видавництво Warner так і саму подію.  

Чи справді варто домагатися заборони культурно сумнівних висловлювань – це інша історія про ще один тренд року: культуру скасування. Cancel Culture несе такий заряд, що турбує поп-культуру далеко за межами за хіп-хопу...

Cancel Culture

У 2019 році вийшли глибокі документальні дослідження, які розповідають про жертв зловжливань і показують артистів на кшталт Майкла Джексона чи Р. Келлі такими, якими вони наспраді були чи є - негідниками. Дебати довкола #metoo зіткнулися з поп-музикою. Як реагувати на викриття, якщо ти слухач чи навіть фанат? Поп-пісня може існувати окремо від її виконавця? Чи тепер усі елементи культу довкола Джексона та його музична спадщина підлягають знищенню? Скільки довіри може бути до виконавця авторської пісні Райана Адамса, чий готовий альбом навіть не з’явився минулого року після оприлюднення відразу декількох звинувачень у сексуальних домаганнях? Відповідь кожен самотужки міг знайти у бурхливих дискусіях соціальних мереж. Універсальний результат таких скандалів – це більш пильна увага до теми.
 
Пильність необхідна поп-культурі 2019 і у відповіді на популізм та його наслідки. Ігнорувати голоси правих і більше не давати їм такого розголосу в медіа, який вони отримали в останні роки – чи знову йти на інтернет-барикади, збурюючи свою мережеву бульбашку хештег-активізмом? Минув рік після #wirsindmehr, і розкол між таборами здається глибшим, ніж будь-коли. В цьому плані характерна реакція на виступ Грьонемайера під час концерту в Австрії, в якому він люто гарчав на підтримку відкритого суспільства та проти його ворогів. Спонтанна промова розпаленого співака (відповідно поширена як поганий запис з хиткою картинкою через YouTube і згодом видалена) викликала як захоплення, так і гнів – але не сприяла діалогу, тільки збуджуючи протистояння. Висновок для нового десятиліття може бути такий - продуктивні суспільні дебати не мають майбутнього в інтернеті, чия економія уваги сама по собі вже глибоко популістична. Звучить фатально, але така реальність.

Рідні звуки

Повернемося до музики: домінантний упродовж десятиліть рок сьогодні часто виглядає дещо потрощеним та безпорадним. Однак це не значить, що знакових робіт тут не було. Потужний ріст показав Тес Ульманн (Thees Uhlmann). Після шестирічної творчої перерви та несподіваного хіта Софія, смерть та я (Sophia, der Tod und ich, Ki-Wi) колишній фронтмен гурту Tomte повернувся на сцену зі своїм третім сольним альбомом. Підкреслено класичний songwriting, стабільні цінності – робота знайшла відгук у серці кожного, хто не претендує на постійні трансформації свого музичного смаку. Альбом Junkies und Scientologen піднявся на друге місце в німецьких чартах. Варто відзначити, що найцікавіший текст платівки відсилає до реп-сцени, а пісня має назву Я - водій, який везе жінок додому після зйомок у хіп-хоп-кліпах (Ich bin der Fahrer, der die Frauen nach Hip-Hop-Videodrehs nach Hause fährt). Через рольову прозу Ульманн розповідає про химерний  і  реалістичний світ, в якому жінки виступають сексуальними кулісами, а маскулінність дошукується своєї цінності через консервативний, матеріалістичний, племінний шовіністський горрор.

Гітарна музика – це не прерогатива чоловіків, що піднялись з підземель, що демонструє можливо одна з найкрасивіших платівок року. Power Nap - так називається другий альбом виконавиці Ilgen-Nur з Гамбурга. Вперше заявивши про себе виступами перед Tocotronic у 2018 році, через рік вона вже вирушила у своє власне турне. Її музика – місцева відповідь на творчість таких міжнародних знаменитостей як Courtney Barnett і відсилає до епохи розквіту пошарпаного інді-панку, нагадуючи Built To Spill, Sebadoh та Bikini Kill. Розмитий, заспаний і водночас акцентований гітарний альбом, який естетично засвідчує, що не всі прогресивні сили відвернулись від року. 

Дорослішання під поп-музику

Ще одне явище, яке з барвистої нотатки на полях розвинулось у справжній чинник музичного бізнесу, має назву Під моїм ліжком (Unter meinem Bett). В листопаді 2019 року з’явилась вже п’ята частина популярної збірки розумних дитячих пісень, мета якої – захистити дітей (і перш за все батьків) від набридливого крекоту з сімейних динаміків. Вона супроводжується концертами, які проходять по неділях вранці в прагматичних традиціях сімейної поп-музики. Сама ідея про поп як ставлення до життя не нова і вже в літах. Ті батьки, які сумують за меломанським минулим, можуть зустріти тут однодумців і розважити малечу кращою музикою. На попит вже активно реагують великі фестивалі, створюючи відповідні сцени. Справа стала такою популярною, що на збірках і концертах з’являються все більш помітні німецькі гурти та артисти. Якщо на сцені дуркують Baked Beans в костюмах з алюмінієвих банок, то ми маємо справу з чільниками берлінського інді-поп-лейблу Staatsakt та музикантами гурту Die Türe. В будь-якому разі нові учасники дитячого шоу викликають інтерес. А от чи подобатимуться дітям твори Clueso, Andreas Dorau, Von Wegen Lisbeth, Dokter Renz з гурту Fettes Brot або Laing більше, ніж комерційна музика від Deine Freunde? Час покаже. Але тренд точно розкриває багато можливостей.