Швидкий вхід:
Перейти прямо до змісту (Alt 1)Перейти прямо до навігації другого рівня (Alt 3)Перейти прямо до головної навігації (Alt 2)

100 років Баугауз
Облаштування життєвих процесів

Frau im Stahlrohrsessel von Marcel Breuer, 1926.
Жінка в кріслі зі сталевих трубок Марселя Бройєра (Marcel Breuer), 1926. | Foto (Zuschnitt): © Bauhaus-Archiv Berlin/Dr. Stephan Consemüller

За допомогою художнього авангарду митці школи Баугауз хотіли створити соціальне і доступне житло. Головна мета - через революційний дизайн до нового облаштування суспільного життя в епоху радикальних змін.   

Von Надін Берґгаузен

Хто мріє оформити своє помешкання класикою Баугауз, наприклад збалансованим стільцем Марселя Бройєра, або проставити декоративні акценти лампою Ваґенфельда, той буде шокований ціною на ці ще досі популярні об’єкти дизайну. Парадокс з огляду на наміри дизайнерів Баугаузу, які розробляли ці предмети насамперед для соціально незахищених громадян. Зазнала змін не тільки грошова вартість, але й загальна оцінка творів Баугаузу. Проста елегантність об’єктів - це сьогодні радше тренд, який втратив своє первісне революційне значення. Адже на момент створення Баугаузу в 1919 році метою була радикальна модернізація побуту через нові рамкові умови для дизайну.      
    
Баугауз виник у суспільстві, яке страждало від наслідків Першої світової війни та індустріалізації економіки. Інфляція, голод, безробіття, відсутність житла та соціальні заворушення підживлювали прагнення до суспільних змін. За цих політичних та соціальних умов група митців об’єднується навколо архітектора Вальтера Ґропіуса, який пізніше стає засновником Баугаузу у Веймарі. З точки зору Ґропіуса катастрофічна соціальна ситуація вимагала творчого втручання. Він казав про архітектуру: «Будівництво – це дизайн життєвих процесів». Деякі критики дорікали йому, що він піддався романтичній утопії. 

РАДИКАЛЬНА МОДЕРНІЗАЦІЯ ЖИТТЯ

На відміну від британської течії arts-and-crafts, що ідеалізувала середньовіччя і використовувала готичні форми, Баугауз ставив собі за мету переорієнтацію архітектурно-дизайнерського проектування. Групи митців із різних сфер - спочатку в співпраці з ремісниками, пізніше, в Дессау, за допомогою промислових станків – мали створювати об’єкти, які були покликані формувати культуру майбутнього. У Маніфесті Баугаузу Ґропіус писав: «Кінцевою метою всієї мистецької діяльності є будівельний об’єкт! […] Архітектори, скульптори, художники – ми всі повинні повернутися до ремесла! […] Митець – це вища ступінь ремісника».

Митці Баугаузу хотіли покращувати житлові та й загалом життєві умови насамперед для населення з невисоким рівнем доходів, відтак їхні твори мали бути доступними для всіх. Важливе значення мала придатність об’єктів до масового виробництва. Тому Баугауз створював форми, які до цього нікого не цікавили. Акцент робився на основних геометричних фігурах - квадрат, коло, трикутник, і це було принаймні незвично. Палітра кольорів задовольнялась базовими червоним, жовтим, синім, чорним та білим. Відвідавши організовану Ґропіусом архітектурну виставку, критик-мистецтвознавець Пауль Вестгайм нарікав: «Три дні у Веймарі, і більше ніколи у житті не зможеш дивитися на квадрати».    

МИСТЕЦТВО? НЕ В БАУГАУзі!

Принципи Баугаузу впроваджувалися жорстко: повна відмова від мистецького обґрунтування дизайну, що суперечило ідеології. Дизайн визначають користування та функціональність, а не стиль чи естетика. Така перспектива поза сумнівом була потенційно конфліктною з огляду на професорів Баугаузу, або «майстрів» на баугазівському жаргоні, які приїхали у Веймар чи Дессау, будучи представниками образотворчого мистецтва.   

Строга та оригінальна мова дизайну особливо відчувалась у предметах побуту. Взяти до прикладу кавові та чайні сервізи, виготовлені у металообробній майстерні, в яких знехтувано необхідністю взаємного прилаштування предметів до єдиного мистецького замислу. Карафки для вершків, цукорниці та чайники мають доволі різну стилістику, і часом здається, що вони з різних наборів, адже вирішальною у їхньому дизайні була функція, а не загальний вигляд сервізу. Заварник від Маріанни Брандт (Marianne Brandt) – один з багатьох прикладів відмови від декоративно-прикладного мистецтва. І хоча основний принцип «form follows function» сформувався ще до виникнення Баугаузу, сьогодні він нерозривно пов'язаний саме із цим стилем.    

Ein Tee-Extraktkännchen MT 49 von Marianne Brandt, aufgenommen 1924 von der Bauhaus-Fotografin Lucia Moholy in Dessau. Чайничок для заварки MT 49 Маріанни Брандт, фотографія зроблена в 1924 році фотографом Баугаузу Люцією Могой (Lucia Moholy) у Дессау. | Foto (Zuschnitt): © picture alliance/dpa
Сучасна спрямованість спостерігалася й у  текстильному виробництві. Замість популярних на початку століття «розповідних» гобеленів, майстерня Баугаузу розробила гобелени з абстрактними формами. Крім того велась робота і над іншими текстильними виробами, спрямованими на побутове використання: скатертини, доріжки, дитячий одяг та пробний матеріал для промисловості. Вони створювались переважно ученицями Баугаузу під керівництвом колишньої випускниці, а  пізніше майстрині Ґунти Штьольцль.
   
Ein Teppich der Bauhaus Künstlerin Agnes Roghé Килим художниці Баугаузу Агнеси Роже (Agnes Roghé) | Foto (Zuschnitt): © picture alliance/dpa/Hendrik Schmidt
Інновації Баугаузу виходили за межі проектувально-дизайнерської революції. У майстернях виникали нові напрями професій на перетині техніки та дизайну. Для рекламування продукції готувались фотографи, розроблялися сучасні друковані матеріали – переважно в червоному та чорному кольорах. Професія графічного дизайнера утворилася вже тоді, коли у рекламній майстерні Баугаузу почали працювати курси із «систематики реклами» та «впливу на свідомість».    

Plakatentwurf von Herbert Bayer, 1926 Проект плакату Герберта Байєра (Herbert Bayer), 1926 | Foto: © picture alliance/Heritage Images

ДИЗАЙН ДЛЯ МАС

Революційний дизайн, який був розроблений Баугаузом на чолі з Вальтером Ґропіусом, отримав більш виразне соціальне спрямування у 1927 році за нового директора Ганнеса Майєра. Баугауз взявся розробляти ще більше речей для потреб народу – «пролетаріату». Під егідою Майєра діяв девіз «Потреби народу замість потреби в розкоші». Вирішальне питання звучало так: «Що насправді потрібно людям у побуті?» Відтак килими замінили на надійні підлогові покриття. Коли виникла потреба розробити наприклад міцні тканини для оббивки меблів із сталевих трубок, різні майстерні співпрацювали між собою.   

Frau im Stahlrohrsessel von Marcel Breuer, 1926. Жінка у кріслі зі сталевих трубок Марселя Бройєра (Marcel Breuer), 1926. | Foto (Zuschnitt): © Bauhaus-Archiv Berlin/Dr. Stephan Consemüller
Згадана вже лампа Ваґенфельда також служить хорошим прикладом того, наскільки розходились уявлення про дизайн для мас та економічна реальність. Світильник, зроблений зі срібла та скла, ручної роботи, втілював ілюзорну ідею недорогої лампи, яка мала бути доступною навіть для робітників.  Повернувшись з виставки 1924 року, сам автор знаменитої лампи Вільгельм Ваґенфельд зробив тверезий висновок: «Торгівці та фабриканти сміються над нашими виробами. Вони кажуть, що ті виглядають дешево, наче фабрична продукція, але надто дорогі, немов це твір мистецтва. Слушні зауваження».    
   
Heute ein begehrtes und nicht eben preisgünstiges Einrichtungsstück: Wagenfeldleuchte im Handel Популярний сьогодні і не дуже дешевий предмет інтер’єру: лампа Ваґенфельда в магазині | Foto (Zuschnitt): © Christos Vittoratos CC-BY-SA-3.0
Сьогоднішня реальність стала іншою: дизайн Баугаузу набув культового характеру, а розкішні об'єкти цінують радше за їхню естетику, ніж функціональність. Та принципи й ідеї Баугаузу увійшли в історію. Вони і сьогодні формують дизайн та архітектуру і залишаються предметом вивчення шкіл мистецтва та дизайну в усьому світі. На прикладі численних будинків, у яких ми сьогодні живемо, можна, мабуть, найкраще побачити спадок майстрів Баугаузу, які об’єдналися навколо Вальтера Ґропіуса і його наступників Ганнеса Майєра та Людвіґа Міса ван дер Рое (Ludwig Mies van der Rohe), і констатувати: завдяки ним у наші квартири увійшли прогрес, сучасний стиль життя та розуміння чітких форм.