Photo (detail): Lelikron, Dessau Bauhaus neu, CC BY-SA 3.0
100 років Баугауз Нове розуміння дизайну
У 1919 році Вальтер Ґропіус створив Баугауз - і здійснив революцію в архітектурній та дизайнерській думці. Який вплив цієї мистецької школи сьогодні? Що потрібно знати кожному про Баугауз? З нагоди ювілею даємо відповіді на найважливіші запитання.
Будувати, будувати і ще раз будувати: Вальтер Ґропіус, засновник і перший директор Баугаузу, мав дуже чітке уявлення про спрямування своєї інституції. У Маніфесті 1919 року він написав: «Створюймо разом новий будинок майбутнього, що вбере у одному образі все - архітектуру, скульптуру, живопис». Така міждисциплінарна концепція мала з’єднати образотворче мистецтво з архітектурою – з фокусом на… що? На споруду.
Дорогу пролетарській архітектурі! Швейцарський архітектор Ганнес Майєр змінив Ґропіуса на посту директора Баугаус. Він критично ставився до діяльності свого попередника і сприймав перший етап під керівництвом Ґропіуса як «сектантський та естетичний». Як новий орієнтир він проголосив доктрину: «Основний напрямок моїх занять - абсолютно функціонально-конструктивний та колективний!» Іншими словами, усі об’єкти створюються для недорогого масового виробництва і доступні для всіх.
Баугауз видається прогресивним явищем свого часу. Але на ґендерну рівність Ґропіус не зважав, хоча спочатку говорив про неї. Він швидко дав зрозуміти, що зважати на жінок він не має наміру. Ставлення ради майстрів Баугаузу до емансипації чітко демонструє рекомендація «жодних непотрібних експериментів», за якою жінки майже відразу відсилались на ткацьке виробництво і виключались з курсів архітектури.
... констатував Ґропіус у 1925 році. Чітко і зрозуміло. «Для того, щоб її спроектувати так, щоб вона належним чином функціонувала, треба спочатку дослідити її сутність. Адже вона має ідеально пасувати до свого призначення, тобто виконувати свою функцію на практиці, будучи надійною, дешевою і 'красивою‘». Досліджувати речі в їхній сутності – так пояснювались химерні заняття, на яких учні втілювались в об’єкти.
І це архітектура? Коли «Виставка Баугауз» 1923 року мала утвердити холодну, функціональну архітектуру, на неї посипався град критики. Побачивши побілені будинки із залізобетонних конструкцій з новітніми елементами, стіни дитячих кімнат, на яких можна малювати, пересувні меблі для економії місця, сучасники висловлювались різко: «полярна станція», «операційна», план будівлі як «архітектурний збірник анекдотів», а загальне враження – «жахливо незатишно, ортодоксально по-пуританському».