Сучасна поезія
Цвіт у шпарині

Молода німецька поезія має багато талантів. На літературній сцені автори хоча отримують визнання, але у продажах лірика дуже рідко досягає успіхів. 

Німецька лірична сцена вже декілька років радіє злету. На нестачу талантів годі й жалітися. Можна легко назвати десяток імен та перераховувати видатних поетів минулих років: від Каролін Каллієс, Штефена Поппа, Яна Фолкер Рьонерта, Забіне Шо, Бьорна Куліґна, Ніко Блойтге, Арне Раутенберґ та Анн Коттен до Зільке Шойєрман, Маріон Пошман, Яна Ваґнера, Уляни Вольф, Александера Ґумца, Рона Вінклера, Моніки Рінк, Ані Утлер та багатьох інших.

Найпершою ознакою, що це не примарний розквіт, є вручення Лейпцизької літературної премії на книжковому ярмарку навесні 2015 року. Вперше в історії журі вирішило нагородити престижною відзнакою збірку віршів Regentonnenvariationen поета Яна Ваґнера 1971 року народження, залишивши позаду таких відомих авторів прози як Норберта Шоєра та Міхаеля Вільденхайна.

Визнання на великій сцені 

На сторінках культурних рубрик у ЗМІ це рішення схвалювалось майже одностайно. Взагалі вважали, що Ваґнер отримав нагороду репрезентативно за всіх авторів сучасної німецької поезії, на що вони так довго заслуговували: визнання на великій сцені. Той факт, що Ваґнер вже отримав близько 30 літературних премій і грантів за свою літературну діяльність протягом багатьох років сприяло його значному матеріальному забезпеченню, але саме Лейпцизька літературна премія привернула увагу з боку медіа до його постаті. Цікаво, що такий поет, як Ян Ваґнер користується популярністю і серед журі літературних премій та грантів, а також серед читачів.

Маленький тираж, великий успіх 

Приклад Ваґнера в жодному разі непоодинокий випадок. Частка збірників віршів в загальному обсязі продажів німецької книжкової торгівлі становить менше одного відсотка, зазвичай окупає себе тираж від 200 до 500 примірників і вже тисяча проданих томів в багатьох випадках - успіх. Хоча такі великі видавництва як Hanser, S. Fischer oder Suhrkamp продовжують випускати збірники поезії, проте вже не в таких обсягах як раніше. Зросла проблема рентабельності кожного окремого збірника, що в свою чергу ставить під питання принцип фінансування, який сприяє врівноваженню збитків завдяки прибуткам, отриманим від продажу інших книг.

Невеликі видавництва змушені майже постійно боротися за своє існування. Наприклад, видавництво Urs Engeler, що випустило збірку поета Ельке Ерб та інших відомих поетів, змушено було закритися у 2013 році та займається зараз збутом лише в режимі онлайн. Тріумф Еріха Фріда, який у 1970-х – 1980-х рр. мав значний успіх та зміг протримати на високих позиціях видавництво Wagenbach, жоден з поетів не в змозі повторити. Можна довго обговорювати цю тему, проте хіба це щось змінить й наскільки одна єдина нагорода може вплинути на такі бажані показники ринкової кон’юктури?

Дискурс щодо «Сутності літератури» 

Критика того, що премію отримав Ян Ваґнер, лунає лише від інших поетів. Так, наприклад, письменниця Забіне Шо вважає, що стиль Ваґнера надто консервативний, надто хоробрий, надто традиційний й майже неексперементальний. Не варто розглядати таку критику як заздрість чи нестачу самостійності, оскільки це показує, що молода лірична сцена об’єднана та дискурсійна, а усе інше – гомогенне. Навіть основоположна дефініція поняття «поезія» у 21 столітті має широку палітру тлумачень. Арне Раутенберг говорить про «всеохоплюючий та позачасовий код тонкого відчуття», Ян Вагнер вважає поезію «сутністю літератури», а Ульф Штольтерфот – «роздумами мови над самою собою», в той час як Штеффен Попп заявляє, що аналіз мови як самоціль є «безплотним та мертвим». Одні розглядають експериментальну лірику як непроникну та неполітичну, а інші, там де їм бракує волі до мовного скепсису та іновацій, відчувають нічого іншого, окрім умовності та бажання мовного затишку.

Між іншим вражає велика кількість ініціатив та дискусійних форумів щодо питань поезії: ліричні онлайн-майстерні G13, інтернет-платформа поетичних заходів «lyrikline» та сайт «babelsprech» - проект, який об’єднує молодих поетів і це лише деякі приклади. На сайті «Timberpoetologie» можна знайти результати дебатів про зв’язок поезії та політики, а журнал «Gegenstrophe», що з’явився 2008р. разом з нагородою за ліричні твори Hölty-Preis в Ганновері, вважається новим щорічним ліричним збірником. Усе це вказує на численність та жвавість лірики. Сподівання, що Лейпцизька премія за збірку віршів Regentonnenvariationen Яна Ваґнера вмить вивільнить сучасну лірику із затісного середовища, не справдяться, проте мова йде точно не про примарний розквіт молодої німецькомовної поезії.