Німецькі сліди в Україні Пам’ятник Святому Володимиру

Герб родини Ікскюль-Гільденбанд
Герб родини Ікскюль-Гільденбанд | © Goethe-Institut / Наталія Дяченко

На крутому березі Дніпра височіє постать великого князя Володимира, Хрестителя Київської Русі (988). Пам'ятник, над яким працювали скульптори німецького походження, було встановлено у 1853 році.

«Без Подолу Київ неможливий, як Святий Володимир без хреста», – співається в одній жартівливій пісні. Пам'ятник Святому Володимиру, який у 988 році проголосив християнство основною державною релігією Київської Русі, розташований між двома центральними частинами Києва – Печерськом і Подолом. За переказами, саме неподалік від цього місця хрестили у річці жителів міста.

Перші ідеї будівництва пам’ятника Святому князю Володимиру з’явилися вже у 1833 році. Потому тривали багаторічні суперечки, який хрест – православний чи латинський – має бути у Володимира і як він його має тримати. Врешті-решт Священний Синод вирішив, що Володимир триматиме так званий латинський хрест, а цар видав указ, що хрест має бути рівний, а не похилений.

Пам’ятник було побудовано лише через 20 років, у 1853 році, і він став першим пам’ятником у Києві, який було встановлено історичній особистості. Через багаторічну підготовчу роботу та тривале доопрацювання проекту остаточний варіант пам'ятника став поєднанням багатьох запропонованих ідей. Сама статуя була побудована за планами архітектора Василя Демут-Малиновського (1779-1846), а постамент – згідно з пропозицією російського архітектора німецького походження Олександра Тона (1790-1858). Остаточним виконанням у бронзі та встановленням пам’ятника керував барон Петер Клодт фон Юрґенсбурґ. Ці три прізвища вказано на стилобаті.

З початку 18-го століття представники німецького дворянського роду Клодт фон Юрґенсбурґ належали до відомих російських державних діячів – вони були або армійськими генералами, або скульпторами і живописцями, – останній відомий представник династії, художник і поет Євген Клодт помер у 2012 році.

Пам'ятник Святому Володимиру видно здалеку: він заввишки 20 метрів, хоча сама бронзова фігура складає лише 4,5 м. На постаменті зображено сцени хрещення населення Києва в Дніпрі та регалії ордена Святого Володимира – зірки та хрести. Після того як у Києві з’явилась електроенергія, хрест оздобили електричним освітленням, щоб у темряві він слугував орієнтиром та маяком для паломників і рибалок.

Михайло Булгаков згадує пам’ятник у романі «Біла гвардія»: «Але найкраще сяяв електричний білий хрест у руках величезного Володимира на Володимирській гірці, і його було видно здалеку, і часто влітку з чорної імли, з плутаних заводей та вигинів річки, з верболозу, дивилися на нього човни і знаходили за його світлом шлях у місто. Взимку хрест сяяв у чорній гущавині небес і холодно та спокійно спочивав над темними похилими далями лівого берега».

Гордовито дивиться Володимир на місто, яке завдяки йому стало колискою православної віри. Найстаріший пам'ятник-статуя в Києві є широковідомим символом міста. Тож слід скористатися можливістю прогулятися парком біля пам’ятника.

Контакти

Пам’ятник Святому Володимиру
Київ, Володимирський узвіз