Інтервью з членами журі проекту

Багато з учасників програми «Культурно-освітня академія» 2014го та 2015го років відугкнулися на наше запрошення взяти участь у конкурсі на мікро гранти для того, щоб органзівати та провести культурні заходи у своїх містах. Нашою метою було підтримати ідеї, які розбудовувалися протягом воркшопів попередніх років та які залучали б місцеві культурні спільноти та громадянські суспільні ініціативи.

Журі, що складалося з п’яти українських та німецьких експертів, обрало 16 проектів, що будуть реалізовані найближчим часом. Члени журі також будуть підтримувати команди  протягом процесу втілення.

До початку роботи, Goethe-Institut в Україні запитав експертів, що для них стало мотивацією взяти участь у програмі.

Чому ви захотіли взяти участь у цьому проекті?

Проф. Патрік С. Фьоль (ПФ): Із моєї точки зору, дуже важливо розвивати і підтримувати проекти у галузі культури та мистецтва - особливо у країні, що трансформується, як Україна.

Олеся Островська-Люта (ООЛ): Я уважно стежила за роботою Культурно-освітньої Академії в 2014 і 2015 роках – спочатку у якості заступника міністра культури, пізніше – як керівник команди аналітичного центру pro.mova, який проводив оцінювання проекту у 2015 році. Було ясно, що проект буде найбільш ефективним, якщо буде підкріпленим фінальним практичним етапом – розробкою невеликих проектів, заснованих на знаннях і контактах, отриманих у ході спільної роботи. Саме тому я була дуже рада дізнатися, що Goethe-Insitut запроваджує програму малих грантів, і отримати запрошення долучитися в якості експерта. Я вважаю, що ці невеликі проекти є чудовою нагодою навчання для їх авторів і дуже хорошим інструментом розвитку професійних мереж. Багато з них зосереджені на розвитку культурних сцен малих [часто промислових] міст, і, таким чином, мають потенціал зробити значний значний внесок  у розширення їх горизонтів.

Катерина Ботанова (КБ): Я твердо переконана, що надання можливостей діячам культури в невеликих містах і населених пунктах по всій країні є однією з найбільш важливих задач зараз, якщо ми маємо на меті створити різноманітний, яскравий та життєздатний ландшафт культурних перетворень. Тільки через дуже широкий спектр ініціатив, які розуміють та використовують культуру як інструмент зміни, ця країна може бути реформована. А ця країна потребує стійких довготривалих змін.

Катерина Стецевич (КС): Я вважаю, що культура є потужним інструментом для розвитку громад. Тому я щаслива бути частиною цієї програми Goethe-Insitut. Я вважаю, що культура - це м'яка сила заради стійкості з одного боку, і якісні зміни з іншого боку. Не можу собі уявити, що успішна трансформація можлива без культури. Я рада не тільки поділитися своїм досвідом з українськими колегами, а й отримати натхнення з різних регіонів моєї рідної країні.

Проф. д-р Ґернот Вольфрам (ҐВ): Я думаю, що в умовах політичної кризи, культурні проекти завжди є частиною роботи примирення. Але роботи у сенсі почуттів, за межами логіки прямого політичного втручання. Цей творчий підхід до створення нових мереж і дискурсів є дуже ефективним на мій погляд.

Яким чином мікрофандинг і наставництво проектів підтримає подальший розвиток української культурної сцени?

КС: На мій погляд, мікрофандинг грає вирішальну роль у підтримці місцевих громад і мікропроектів. Мікрофандинг стимулює діяльність малих суб'єктів культури, які, в основному, працюють на добровільних засадах. Вони сприяють і заохочують інституціоналізації культурного сектору. Я вважаю, що наставництво, яке забезпечується фахівцями з України та Німеччини, також є дуже важливим і ефективним інструментом для підтримки невеликих культурних суб'єктів та установ. Менторство не тільки підсилює співпрацю, а й дає можливість зміцнити навички управління проектами та якість їх реалізації.

КБ: Mікрофандинг дозволяє місцевим культурним активістам не лише реалізувати свої проекти, але залишатися зосередженим на одній реалістичній і вимірюваній ідеї. Він також забезпечує стимул для створення партнерств і альянсів, дуже складний крок в українській дійсності. Варто підкреслити, що кошти, доступні для культурних ініціатив, як в країні в цілому, так і в невеликих містах зокрема, настільки обмежені, що навіть мікрофандинг може мати великий вплив. Наставництво забезпечує якість і стійкість управління, а також і дружні професійні консультації та підтримку в ситуації, коли належна освіта для культурних менеджерів недоступна, а досвід достатньо обмежений. Передача знань між фахівцями-практиками з різних областей і країн - це відмінна ідея цього проекту.

ООЛ: Багато з проектів, які були представлені для конкурсу зосереджені на розвитку культурних сцен малих [часто промислових] міст, і, таким чином, мають дуже хороший потенціал, щоб зробити свій внесок в розвиток цих професійних сцен. Як вже було сказано, малі міста часто мають дуже обмежені можливості і ресурси [з точки зору навичок,  бачення і бюджетів] для розвитку. Таким чином, створення мереж, об'єднання зусиль багатьох суб'єктів з різних місць може бути хорошою відповіддю на ці виклики.

ПФ: Мікрофандинг і наставництво є високо функціональними способами піднести проекти від рівня сформульованої ідеї до рівня безпосереднього втілення в життя.  Вони дають проектам реальний стимул для розвитку.

ҐВ: Місцеві громади дуже часто є серцем культурного зростання. Фокусування на менших містах у цьому контексті дуже потрібне та своєчасне. Відкрити нові культурні центри і уникати дискурсу про так звані провінції є для мене одним з ключових елементів для подальшого розвитку в Україні.

Що стосується представлених на розгляд проектів: чи є які-небудь сюрпризи?

КБ: З одного боку, не було ніяких сюрпризів. Кращі і найсильніші пропозиції надійшли від культурних менеджерів з досвідом громадської роботи. Але було також радісно побачити дуже несподівані проекти з міст, що рідко присутні на культурній мапі (Бучач, Херсон, Добропілля, Чернівці або Рівне). З іншого боку, було сюрпризом побачити, скільки ініціатив стосуються ролі культури у розвитку міст. Ставити місто і його культурний потенціал у фокус має стати тенденцією за межами столиці.

КС: Я не була здивована запропонованими проектами, але була дуже рада читати заявки з різних куточків України. Ці пропозиції були як відображення культурного розвитку в невеликих населених пунктах. Примітно, що багато проектів зосереджені на поліпшенні безпосереднього середовища, такому як зміна міського простору, співробітництво з сусідніми містами або усвідомлення нових історичних реалій.

ПФ: Перш за все, маю сказати, що було багато просунутих та сучасних підходів у галузях менеджменту культури, культурної роботи і культурної політики. Одною з несподіванок було те, що багато ідей проекту зосередили свою увагу на темі культурного розвитку в українському місті шляхом проведення спільного культурного планування, складання карт, рефлексії, розширення можливостей і  підходів. Це показує підключення заявників до сучасних методів культурних змін у всьому світі.

ООЛ: Я теж не сказала би, що були великі сюрпризи. Але деякі з представлених проектів були розроблені навколо красивих ідей - красивих у художніх і концептуальних термінах- незважаючи на те, що вони, можливо, були трохи слаборозвиненими в професійному плані. Один з таких проектів - який мені видається дуже поетичним - був названий Старий Друг і розказує про старий корабель зі складною історією, розділеною між Німеччиною і Україною. Це проект про пам'ять і її мінливість, а також про непередбачувані зв'язки між дуже різними громадами.

ҐВ: Відповідь на це питання залежить від визначення терміна «сюрприз». Якщо сюрприз означає щось, що призводить до нової культурної обізнаності, я б точно сказав, що у  багатьох проектів є цей потенціал. Але ми  не маємо очікувати екстравагантних речей або дивовижних ефектів. Головним чином, цей вид культурної роботи є не надто стійким. Ми більше зацікавлені в реальному перенесенні «паперових» ідей в живій культурний досвід. І тут ми повинні заохочувати партнерів по проекту, вірити не у сформульовані терміни, а в дії, які повинні бути відкритими для змін, якщо це необхідно в рамках процесу реалізації.

У журі українські та німецькі експерти. Як ви думаєте, вони будуть використовувати різні підходи і різні способи роботи з проектами?

ООЛ: Я не здивуюся, якщо українські та німецькі експерти дали дещо різний зворотний зв'язок стосовно одних і тих же проектів. Наші перспективи трохи відрізняються, ми могли зосередитися на різних питаннях і проблемах. З іншого боку, німецькі колеги провели багато часу з українськими культурними діячами і були занурені в місцевий культурний контекст. Мені самій цікаво чи великою була різниця у рейтингу проектів?  (Goethe-Institut: Насправді, великої різниці не було)

КБ: Я вважаю, що майже кожен представлений пропозицію вимагає принаймні, деяких знань про заявників і їх попередній досвід, про міста та їх культурні ландшафти. У цьому сенсі шкода, що у журі не було можливості зустрітися для обговорення ідей.  Мій досвід роботи в якості члена журі для різних програм показав мені, що думку про  проект можна докорінно змінити за допомогою аргументів у рамках дискусії. Хоча я вважаю, що це чудово, що різні точки зору і досвід можуть працювати разом для розвитку української культурної сцени.

ПФ: Звичайно, будуть існувати різні підходи, але в цілому проблеми і потенціали культурної трансформації дуже схожі. Таким чином, найбільш важливим є той факт, що кожен може навчитися чогось один від одного.

КС: Особливою перевагою двонаціонального журі є різні точки зору на проекти, які можуть доповнювати одна одну. Було би чудово, якби ми могли зустрітися у ході роботи і обговорити проектні ідеї та їх реалізацію. Знання місцевого українського контексту і об'єктивний погляд ззовні, на мій погляд, є  плідним поєднання для всіх частин проекту.

ҐВ: Це дуже важливе питання. Я бачу свою роль не в якості експерта, який допомагає через так звані німецькі перспективи. Мені ближча роль спостерігача та порадника, який розділяє ідеї, критичні думки та досвід з тими, хто є експертами для культурного життя всередині країни. Перспектива ззовні дуже часто може бути корисною, щоб виявити речі, які ви не можете побачити, якщо ви занадто глибоко занурені у локальний контекст. Також я хочу і сам отримати новий досвід та чомусь навчитися.