Exil ЕКЗИЛЬ

Právnik Pavel bojuje od prvého dňa vojny.

Zničená bytovka na sídlisku Saltovka v Charkove.

Андрей Бан

Напис на візочку дітей, які разом з матерями, виходять на акції-підтримки своїх батьків — військовополонених захисників Маріуполя

Захисники Маріуполя
Два роки полону

Галина Остаповець

Максим Кривцов. In memoriam
«Це бліндаж великого рудого кота»

Юлія Стахівська

«Росіяни перетворюють депортованих дітей на зброю проти України» – Депортовані діти України

Депортовані діти України
«Росіяни перетворюють депортованих дітей на зброю проти України»

Галина Остаповець

Дерева і війна
Як дерева рятують українців

Олександра Бодняк

«Мені пропонували стати колаборантом» - Втеча через ворожу територію

Втеча через ворожу територію
«Мені пропонували стати колаборантом»

Катерина Єгорушкіна

Фотоконтрасти Бучі
Макрозйомка: Буча контрастів

Олег Коцарев

Волонтери Repair.together розбирають завали та будують нові будинки у звільнених від російської окупації селах.

Відновлення українських сіл
«Діти завалів» Лукашівки

ОТ

Олег Тан

«Барбі» та «Оппенгеймер» в Україні
Атомний вибух у рожевих тонах

Дарина Мелашенко

Кладовище в Бучі, Київська область, липень 2023 року: Поле жертв російської окупації 2022 року – родичі принесли на могилу загиблого пиріг.

Воєнні будні в Україні
Літо болю

Пеґґі Лозе

У серпні 2023 року Сару призначили офіційною англомовною представницею Сил територіальної оборони ЗСУ. Цей факт викликав серію нападок через її трансгендерність у російських пропагандистів.

Трансгендерна речниця української армії
Мій девіз простий: прийміть ненависть

Галина Остаповець

Інваліди війни
Україна зараз – центр ампутацій

Сергій Демчук

Фотопортрети з історією
Люди на війні

Словацький фотограф і режисер-документаліст Юрай Мравец регулярно перебуває поблизу українського фронту від початку російської агресії та повномасштабної війни 24 лютого 2022 року. Його воєнні портрети є не лише фотографічним свідченням війни, що триває, а й розповідають потужні людські історії через спійману мить.

Юрай Мравець

Грудень 2022 року: Ізюм на Харківщині. Місто було звільнене українськими військами у вересні 2022 року.

Невідкладна допомога під час війни
Чому допомога військовим – це також гуманітарна допомога

Про героїнь, що стоять за героями
«Жартуємо, щоб не плакати»

Незважаючи на війну: на вулицях і площах Харкова вирує життя.

(Суб)культура війни
Ефект прифронтового міста

Знищення Каховської греблі
Історія під водою

Вбита українська письменниця Вікторія Амеліна
Фестивалі пам’яті

Молода жінка стоїть перед жовто-блакитним вагоном поїзда

Говорити і писати проти війни
«Люди хочуть виплеснути свої історії та емоції»

Харківський «Фельдман-Екопарк»
Мавпи від страху відкушували собі хвости

Українці та чехи
Складнощі діалогу

Пострадянські ідентичності
Дерусифікація радянської людини

Kyjiw im Morgengrauen. Ein Still aus Nadia Parfans Film „It’s a Date“, der auch auf der 73. Berlinale lief.

Українське кіно під час війни
«Україна — це країна історій»

Олександр Ковальський сумує за своїми друзями й подругами. Він – єдиний зі свого німецького випускного класу, хто залишився в Україні.

Саша з Одеси
Останній із класу

Пеґґі Лозе

Біженці в Словаччині
«Я все ще відчуваю себе туристкою»

Андрій Май — театральний режисер з Херсона

Театр в екзилі
Не буває тексту без контексту

Пеґґі Лозе

Бомбочка для ванни - Буча через рік після окупації

Буча через рік після окупації
Бомбочка для ванни

Буча стала символом звірств, які чинили російські солдати щодо цивільного населення. Поетеса Юлія Стахівська перебуває вдома в передмісті Києва. Через рік після масових вбивств вона розповідає про (не)звичне життя та грані слова «тільки».

Юлія Стахівська

Die Lymars kennen alle im Karpatendorf Mschanets: eine Familie aus Sumy mit fünf Kindern. Das ist Anja Lymar mit dem jüngsten Sohn Artur.

Внутрішньо переміщені особи в Карпатах
Мені вже кожен день сниться, що ми їдемо додому

Романія Горбач

Автобіографічний документальний фільм
Моя мама, війна та я

Інга Пилипчук

Михайло Колодко під час роботи у своїй майстерні.

Війна і мистецтво: Михайло Колодко
Війна не надихає, але це велика енергія, яка рухає

Анна Лакиза

Віктор Пилипенко, відомий представник “ЛГБТ-військ” в Україні. З лютого 2022 він знову на фронті, регулярно веде блог і репортажі в соціальних мережах про реалії війни.

ЛГБТК+ в Україні
Квір-люди на війні

В Україні квір-люди воюють в армії, збирають пожертви для військових, переселенців і біженців, організовують безпечне житло. Не змовкають і їхні заклики до рівності прав. Їм навіть вдається досягти неабияких успіхів.

Пеґґі Лозе

З однієї війни в іншу
У пошуках дому: Кабул, Київ, Берлін

Російська агресія стала викликом не лише для українського народу, а й низки біженців з усіх куточків світу, які, тікаючи від своїх військових конфліктів, політичного, расового чи релігійного переслідування, знайшли дім в Україні. Знайшли і вкотре втратили.

Ольга Головка

An der ukrainisch-slowakischen Grenze am zweiten Tag des Angriffskrieges

Діти-біженці з України
Тілом – з мамою, думками – з татом

На ракеті, яка на початку квітня впала в українському Краматорську, було написано: «за детей». Це стало символом російської агресії, спрямованої проти найбільш незахищених верств населення. Допомога, яку ми, наприклад, надаємо їм у Словаччині, може вплинути не лише на життя окремих людей, а й цілого покоління.

Крістіна Бемер

З великого міста в село - родина харків'ян у Швейцарії

Родина харків'ян у Швейцарії
З великого міста в село

Алла, Слава з трьома дітьми втекли з міста Харкова в швейцарське село - велика зміна. Тепло, з яким її прийняли в сільській громаді, добре для сім’ї, та все ж вони щодня думають про те, як бути далі після закінчення війни.

Галина Чоп Муфф

Я не маю права працювати з іншими темами. Як режисер, я теж як солдат на війні.“

Андрій Май — театральний режисер з Херсона | «Не буває тексту без контексту» | Не буває тексту без контексту

Надія Василівна живе за 20 кілометрів від Чорнобильської атомної станції.

Історія переселення та окупації
Чорнобильські дівчата

У Чорнобилі, найстрашнішому місці на Землі, досі живуть люди. тих, хто живе у зоні радіаційного забруднення після аварії на Чорнобильській атомній станції у 1986 році. За цей час деякі із них стали двічі внутрішньо переселеними особами та пережили російську окупацію.

Андрій Жигайло

Група українських дітей з проекту «Будь моїм другом» на екскурсії.

Молоді українці у чеській шкільній системі
Змарнована можливість

Низка складнощів в інтеграції українських дітей в освіті є результатом недостатньої залученості міністерства освіти Чеської Республіки. Чимало українських студентів обирають продовження навчання дистанційно онлайн в Україні.

Анна Демчук

Цілують руки й приносять цукерки - Українська лікарка в евакуації

Українська лікарка в евакуації
Цілують руки й приносять цукерки

Як почати нове життя, але продовжити професію в чужій країні? Чим відрізняється місцева медицина від української та наскільки цінують лікарів в евакуації? Про це знає Анна Шевченко. Вона стоматолог, живе зараз в місті Валбжих, що в південно-західній частині Польщі.

Анна Лакиза

Роми з України
Головне — лишитися разом

Чеська Республіка проявила неабияку солідарність з Україною. На сьогоднішній день офіційно зареєстровано майже 390 000 біженців, які рятувались від війни. Але одна група часто залишається поза увагою - українські роми.

Анна Демчук

EXIL ЕКЗИЛЬ Вони ми Я — EXIL ЕКЗИЛЬ

Вони ми Я

Коні Буча Людина може про себе подбати, а коні ні

Галина Остаповець

Ольга Богачевська – актриса і журналістка з України.

Український театр у Берліні Театр — голос для тих, хто залишив свій дім через війну

Олена Павлова

Тварини і війна
Історія біженця кота Макса

Кота Макса викрали російські солдати з його будинку в Бучі. Нині він возз'єднався зі своєю родиною - у Празі. Те, що звучить як диво, відбулось частково завдяки небайдужій білоруській жінці.

Галина Остаповець

Тому українські виставки, вистави і концерти прагнуть перемінити цю ситуацію за кордоном і показати, що українці це живі люди з живою культурою, а не цифри в стрічці новин.“

Театральний режисер Макс Новотарський | «Культура в умовах війни – Без ґрунту» | Ohne Boden | Без ґрунту

Що читають українці під час війни?
Віднайти сенс у читанні

Художні твори чи нон-фікшн? Елітарна література чи белетристика? Ми запитали сімох українців та українок про момент, коли після 24 лютого вони знову взяли в руки книжку. Яку саме і чому.

Крістіан-Жолт Варґа

Культура в умовах війни
Без ґрунту

Будь-яка війна, в якій ти береш участь, є тотальною, вважає театральний режисер Макс Новотарський. У своєму есеї він розмірковує про те, як це - жити і творити під час війни. Зокрема, чому його батьки будують будинок під час війни.

Макс Новотарський

Přežít a zvítězit - Současná ukrajinská literatura

Українська сучасна література
Вистояти і перемогти

В сучасній українській літературі війна також є домінуючою темою. Які жанри відображають події війни і яким чином? Яка література твориться безпосередньо на фронті та з фронту? Огляд робить українська журналістка Соня Кошкіна.

Соня Кошкіна

Буденність Києва та Львова
Мирне життя — як на перший погляд

Світить сонце, квітнуть квіти, цвірінчать пташки. Завивають сирени, летять ракети, нестримно множаться новини. Весна минула, настало літо. Війна не минає. Та як наразі виглядає українське щодення? Нариси з Києва та Львова.

Пеґґі Лозе

Кримські татари По четвертому кругу біженства

Тетяна Денисенко

Футбольний клуб «Шахтар» (Донецьк) Кочівники з м’ячем

ММ

Маттіас Мішо

Стокгольмський синдром, або Недоопитана Словаччина

Стокгольмський синдром
Недоопитана Словаччина

Більшість словаків хочуть перемоги Росії! Про це свідчать результати опитування. До цього часу Словаччина вважалася відданим прихильником українських інтересів. Помилка?

ЮБ

Юлія Баір | Zbruč

Волонтери і біженці
Хто допоможе тим, хто допомагає?

Нинішня ситуація – це виклик для всієї країни, найбільше однак для соціальних працівників. Часто у них дуже низькі зарплати, та багато важкої роботи, сповненої малих великих «викликів». Автор цього тексту один із них.

Antonín Smetana

Експлуатація українок
Наша країна не є безпечною

Молоді жінки та матері становлять значну частину біженців, які, втікаючи від війни в Україні, шукають безпечного притулку в Словаччині. Часто вони зіштовхуються з негідними умовами, чорною працею та експлуатацією.

СЧ

Сара Чінчурова

EXIL ЕКЗИЛЬ Ми Я вони — EXIL ЕКЗИЛЬ

Ми Я вони

Солідарність з Україною
Мій перший біженець

Особистий досвід європейців з біженцями війни оголює наші уявлення про гуманізм. Ми втрачаємо ілюзії, та водночас відкриваємо в собі сили та якості, про які навіть не здогадувалися. Це обтяжливе випробовування не може скінчитися погано, вважає репортер і фотограф Андрей Бан.

Андрей Бан

Зустріч, сльози і обійми на прикордонному вокзалі у Польщі: емоції переповнюють не тільки українських біженців, а й волонтерів, які їм допомагають.

Мережі допомоги Україні
Допомога без кінця?

Одразу після початку війни в Україні у різних країнах з’явилося багато волонтерських ініціатив, які опікуються біженцями. Що мотивує людей допомагати українцям? У пошуках відповідей ми провели декілька днів разом з волонтерами «Ukraine Border Collective».

Пеґґі Лозе

Репортаж з півночі України
Нотатки із сірої зони

Олександр Стукало, богеміст і перекладач, гостював у матері в рідному Сновському районі, коли почалася війна і перервала його плани. Він почав вести онлайн-щоденник про те, що багато чув, але ніколи не бачив на власні очі - про війну.

Олександр Стукало

Місцеві лідери
Староста може бути чимось більшим, ніж московська пропаганда

Вони такі схожі і водночас такі різні: два сусідні словацькі села та їхнє ставлення до біженців з України. Обставини в Партизанській Люпчі і Любелі демонструють, який вплив на соціальну згуртованість можуть мати місцеві політики.

Любомір Яшко

Ми всі розуміли, що маємо допомагати людям: якщо не будемо цього робити, то ніхто інший їм не зарадить.“

Лікар-анестезіолог Олександр | Почуйте голос Маріуполя | Eine der Stimmen von Mariupol: Der OP-Arzt Oleksandr | Почуйте голос Маріуполя. Олександр

Історія та сьогодення Словаччини
Давайте поговоримо про наше боягузтво

Населення Словаччини мало залишило слідів своєї войовничості в історії. З тих пір, як в Україні почалася війна, ми запитуємо себе, чи захищалися б ми з такою ж рішучістю. Наташа Голінова не має з цього приводу ілюзій.

Наташа Голінова

Олександр Нікулін і Денис Куцеконь на акції протесту, що відбулася 4 квітня 2022 року на автобані А2 біля німецько-польського кордону. Активіст(к)и спричинили скупчення транспорту у напрямку Берліна, щоб спонукати уряд Німеччини підтримати жорсткіші економічні санкції ЄС проти Росії.

Переїзд з обмеженими можливостями
Біженство з перешкодами

Тепер Олександр Нікулін у безпеці й активно допомагає ГО «Fight for Right» («Боротьба за права») евакуйовувати людей з інвалідністю з зон бойових дій. У розмові з нашою кореспонденткою Пеґґі Лозе він пригадав шалений перебіг подій першого місяця війни і розповів про роботу ГО.

Пеґґі Лозе

Книжка про виліт & прибуття
Щоденник біженки

Це книжка, яку авторка ніколи не хотіла писати, пояснює Оксана з Одеси в анотації. Жінка втекла до Праги навесні разом з восьмирічною донькою. У своєму «Щоденнику біженки» описує переживання та почуття. Історія Оксани є репрезентативною серед мільйонів подібних.

Оксана з України

Буча - життя до і після
Поїхати неможливо залишитися

Кому кожен українець у цій назві ставить сам, залежно від сили духу та обставин. І поки гуде чергова сирена й по Україні далі лунають вибухи, я розповім вам про свій дім, Бучу та ціну свободи.

Юлія Стахівська

Нігерійські студенти у Києві
Нам надзвичайно пощастило, що ми вижили

Брайт (27), Абрагам (31) і Джонсон (34) вивчали бізнес у Київському університеті, але покинули Україну, коли неподалік від них почали падати бомби. Вони провели зі мною кілька днів у Братиславі, протягом яких розповідали про свій досвід.

Томаш Гучко

Mariupol 2015: Eine Wohnsiedlung nach einem Raketenangriff der prorussischen Separatisten

Місто в стані війни: 2015 & 2022
Маріуполь до останнього подиху

Навіщо фільми? Навіщо романи? Навіщо театральні вистави? Драма реальності перевершує будь-яку вигадку, пише словацький репортер і фотограф Андрей Бан. З Маріуполем і сумнозвісним полком «Азов» він знайомий з 2015 року.

Андрей Бан

Під російською окупацією
Як живеться сьогодні в Донецьку?

Донецьк за останні 8 років дуже змінився. Чи можемо впізнати його? Яким воно було та яким стало після початку війни на сході України у 2014 році та що там відбувається сьогодні? Донеччанка Юлія Шанковська написала свою історію, а також історію свого міста.

ЮШ

Юлія Шанковська

Krieg in der Ukraine: Keller-Tagebuch aus Charkiw

Raketenangriffe auf Charkiw
Tagebuch aus dem Luftschutzkeller

Unter Beschuss: Aus einem Keller in Charkiw schreibt Ruslan Niyazov gegen die ständige Gefahr und Angst an. In seinen Nachrichten und Posts beschreibt er Alltagsszenen, Hoffnung und Sorgen. Auszüge aus einem digitalen Kriegstagebuch.

Ruslan Niyazov

JÁDU EXIL ЕКСИЛЬ є проектом Гете-інституту у рамках комплексного пакету заходів, на які Федеральне міністерство закордонних справ Німеччини надає кошти з додаткового бюджету на 2022 рік для пом’якшення наслідків агресивної війни Росії проти України

Я ми вони

Захисники Маріуполя Два роки полону

Максим Кривцов. In memoriam «Це бліндаж великого рудого кота»

Депортовані діти України «Росіяни перетворюють депортованих дітей на зброю проти України»

Дерева і війна Як дерева рятують українців

Втеча через ворожу територію «Мені пропонували стати колаборантом»

Фотоконтрасти Бучі Макрозйомка: Буча контрастів

Відновлення українських сіл «Діти завалів» Лукашівки

«Барбі» та «Оппенгеймер» в Україні Атомний вибух у рожевих тонах

Воєнні будні в Україні Літо болю

Трансгендерна речниця української армії Мій девіз простий: прийміть ненависть

Інваліди війни Україна зараз – центр ампутацій

Фотопортрети з історією Люди на війні

Невідкладна допомога під час війни Чому допомога військовим – це також гуманітарна допомога

Про героїнь, що стоять за героями «Жартуємо, щоб не плакати»

(Суб)культура війни Ефект прифронтового міста

Знищення Каховської греблі Історія під водою

Вбита українська письменниця Вікторія Амеліна Фестивалі пам’яті

Говорити і писати проти війни «Люди хочуть виплеснути свої історії та емоції»

Харківський «Фельдман-Екопарк» Мавпи від страху відкушували собі хвости

Українці та чехи Складнощі діалогу

Пострадянські ідентичності Дерусифікація радянської людини

Українське кіно під час війни «Україна — це країна історій»

Саша з Одеси Останній із класу

Біженці в Словаччині «Я все ще відчуваю себе туристкою»

Театр в екзилі Не буває тексту без контексту

Буча через рік після окупації Бомбочка для ванни

Внутрішньо переміщені особи в Карпатах Мені вже кожен день сниться, що ми їдемо додому

Автобіографічний документальний фільм Моя мама, війна та я

Війна і мистецтво: Михайло Колодко Війна не надихає, але це велика енергія, яка рухає

ЛГБТК+ в Україні Квір-люди на війні

З однієї війни в іншу У пошуках дому: Кабул, Київ, Берлін

Діти-біженці з України Тілом – з мамою, думками – з татом

Родина харків'ян у Швейцарії З великого міста в село

Я не маю права працювати з іншими темами. Як режисер, я теж як солдат на війні.“

Історія переселення та окупації Чорнобильські дівчата

Молоді українці у чеській шкільній системі Змарнована можливість

Українська лікарка в евакуації Цілують руки й приносять цукерки

Роми з України Головне — лишитися разом

Вони ми Я

Коні Буча Людина може про себе подбати, а коні ні

Український театр у Берліні Театр — голос для тих, хто залишив свій дім через війну

Тварини і війна Історія біженця кота Макса

Що читають українці під час війни? Віднайти сенс у читанні

Культура в умовах війни Без ґрунту

Українська сучасна література Вистояти і перемогти

Буденність Києва та Львова Мирне життя — як на перший погляд

Кримські татари По четвертому кругу біженства

Футбольний клуб «Шахтар» (Донецьк) Кочівники з м’ячем

Стокгольмський синдром Недоопитана Словаччина

Волонтери і біженці Хто допоможе тим, хто допомагає?

Експлуатація українок Наша країна не є безпечною

Ми Я вони

Солідарність з Україною Мій перший біженець

Мережі допомоги Україні Допомога без кінця?

Репортаж з півночі України Нотатки із сірої зони

Місцеві лідери Староста може бути чимось більшим, ніж московська пропаганда

Ми всі розуміли, що маємо допомагати людям: якщо не будемо цього робити, то ніхто інший їм не зарадить.“

Історія та сьогодення Словаччини Давайте поговоримо про наше боягузтво

Переїзд з обмеженими можливостями Біженство з перешкодами

Книжка про виліт & прибуття Щоденник біженки

Буча - життя до і після Поїхати неможливо залишитися

Нігерійські студенти у Києві Нам надзвичайно пощастило, що ми вижили

Місто в стані війни: 2015 & 2022 Маріуполь до останнього подиху

Під російською окупацією Як живеться сьогодні в Донецьку?

Raketenangriffe auf Charkiw Tagebuch aus dem Luftschutzkeller

Захисники Маріуполя
Два роки полону

Максим Кривцов. In memoriam
«Це бліндаж великого рудого кота»

Депортовані діти України
«Росіяни перетворюють депортованих дітей на зброю проти України»

Дерева і війна
Як дерева рятують українців

Втеча через ворожу територію
«Мені пропонували стати колаборантом»

Фотоконтрасти Бучі
Макрозйомка: Буча контрастів

Відновлення українських сіл
«Діти завалів» Лукашівки

«Барбі» та «Оппенгеймер» в Україні
Атомний вибух у рожевих тонах

Воєнні будні в Україні
Літо болю

Трансгендерна речниця української армії
Мій девіз простий: прийміть ненависть

Інваліди війни
Україна зараз – центр ампутацій

Фотопортрети з історією
Люди на війні

Невідкладна допомога під час війни
Чому допомога військовим – це також гуманітарна допомога

Про героїнь, що стоять за героями
«Жартуємо, щоб не плакати»

(Суб)культура війни
Ефект прифронтового міста

Знищення Каховської греблі
Історія під водою

Вбита українська письменниця Вікторія Амеліна
Фестивалі пам’яті

Говорити і писати проти війни
«Люди хочуть виплеснути свої історії та емоції»

Харківський «Фельдман-Екопарк»
Мавпи від страху відкушували собі хвости

Українці та чехи
Складнощі діалогу

Пострадянські ідентичності
Дерусифікація радянської людини

Українське кіно під час війни
«Україна — це країна історій»

Саша з Одеси
Останній із класу

Біженці в Словаччині
«Я все ще відчуваю себе туристкою»

Театр в екзилі
Не буває тексту без контексту

Буча через рік після окупації
Бомбочка для ванни

Внутрішньо переміщені особи в Карпатах
Мені вже кожен день сниться, що ми їдемо додому

Автобіографічний документальний фільм
Моя мама, війна та я

Війна і мистецтво: Михайло Колодко
Війна не надихає, але це велика енергія, яка рухає

ЛГБТК+ в Україні
Квір-люди на війні

З однієї війни в іншу
У пошуках дому: Кабул, Київ, Берлін

Діти-біженці з України
Тілом – з мамою, думками – з татом

Родина харків'ян у Швейцарії
З великого міста в село

Історія переселення та окупації
Чорнобильські дівчата

Молоді українці у чеській шкільній системі
Змарнована можливість

Українська лікарка в евакуації
Цілують руки й приносять цукерки

Роми з України
Головне — лишитися разом

Тварини і війна
Історія біженця кота Макса

Що читають українці під час війни?
Віднайти сенс у читанні

Культура в умовах війни
Без ґрунту

Українська сучасна література
Вистояти і перемогти

Буденність Києва та Львова
Мирне життя — як на перший погляд

Стокгольмський синдром
Недоопитана Словаччина

Волонтери і біженці
Хто допоможе тим, хто допомагає?

Експлуатація українок
Наша країна не є безпечною

Солідарність з Україною
Мій перший біженець

Мережі допомоги Україні
Допомога без кінця?

Репортаж з півночі України
Нотатки із сірої зони

Місцеві лідери
Староста може бути чимось більшим, ніж московська пропаганда

Історія та сьогодення Словаччини
Давайте поговоримо про наше боягузтво

Переїзд з обмеженими можливостями
Біженство з перешкодами

Книжка про виліт & прибуття
Щоденник біженки

Буча - життя до і після
Поїхати неможливо залишитися

Нігерійські студенти у Києві
Нам надзвичайно пощастило, що ми вижили

Місто в стані війни: 2015 & 2022
Маріуполь до останнього подиху

Під російською окупацією
Як живеться сьогодні в Донецьку?

Raketenangriffe auf Charkiw
Tagebuch aus dem Luftschutzkeller